ЧАБАН Орест Йосифович
Віце-президент Науково-технічної спілки енергетиків та електротехніків України, профессор у Національному університеті "Львівська політехніка"
Почесний енергетик України, Заслужений енергетик СНД,
нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України та золотою медаллю "За особливі заслуги перед Українським народом"
Народився 2 березня 1931 року на Лемківщині в селі Долина біля міста Сянока (тоді Львівського воєводства Республ іки Польща).
Після закінчення у 1953 р. Львівського політехнічного інституту (за фахом інженера-теплоенергетика) розпочав працювати на інженерних та керівних посадах в енергоналагоджувальн ій організації ОРГРЕС. Виконував випробування, дослідження та налагодження нових типів потужних енергоустановок електростанції в Україні, Підмосков'ї, Узбекистані, Азербайджані та Литві.
Протягом 1960-1968 рр. був керівником комплексів робіт, спрямованих на аналіз проектів, післямонтажний пуск, дослідження, налагодження, оптимізацію та ввід в експлуатацію першого газомазутного енергоблоку потужністю 150 МВт на ТЕС "Північна" ("Шимал-ТЕС", Азербайджан), а також першої черги Молдавської і Бурштинської ТЕС з енергоблоками по 200 МВт.
На підставі виконаних досліджень захистив у 1968 р. кандидатську дисертацію. В дисертації розробив основи нового методу досліджень режимних властивостей котлів на основі раціонального поєднання експериментальних та математичних досліджень.
З 1968 р. працює у Львівському політехнічному інституті (тепер Національний університет "Львівська політехніка") - доцентом, професором, двічі по п'ять років - завідувачем теплоенергетичних кафедр. Був членом вчених рад факультету та інституту, членом науково-методичних комісій Міносвіти СРСР і України, фахової ради Міносвіти України.
Наукова діяльність була зосереджена на експериментальних і аналітичних дослідженнях режимів роботи потужних енергоустановок, структурному аналізі та математичному моделюванні складних теплоенергетичних і термодинамічних систем, а також на опрацюванні основ формування світоглядних, методичних та виконавчих засад енергетичної політики регіонів і держави.
У 1989 р. захистив докторську дисертацію, згодом було присуджено звання професора. Розробив теоретичні основи нового виду розрахунків у теплоенергетиці - режимних розрахунків на основі найбільш доступної в експлуатаційних умовах початкової інформації.
Результати досліджень опубліковані у 70 наукових статтях, висвітлені на багатьох наукових конференціях, у тому числі міжнародних, відображені в нормах проектування і розрахунку енергообладнання ТЕС і АЕС, використані для удосконалення створюваних та діючих енергоблоків, включені в науковометодичні матеріали підготовки інженерів-енергетиків.
Тричі був делегатом від України на з'їздах Союзу наукових та інженерних об'єднань СРСР. Був обраний до складу Центральної ревізійної комісії цього Союзу. Протягом 1988-1991 рр. був членом, згодом заступником голови, і коротко - головою цієї комісії.
З 1953 р. - член Науково-технічного товариства енергетиків та електротехніків, а з 1990 р. - віце-президент Науково-технічної спілки енергетиків та електротехніків України.
Протягом 1990-1994 рр. - голова суспільно-культурного товариства "Лемківщина". У цей період проведено всеукраїнський лемківський конгрес та перший світовий конгрес лемків.
Протягом 1994-1999 рр. - член бюро Західного наукового центру Національної академії наук України, у 1999-2006 рр. - головою секції енергетики цього Центру.
Тепер основна увага зосереджена на формуванні наукових та методичних основ енергетичної доктрини і стратегії України, а також регіональних аспектах цієї стратегії.
Одружений, має три доньки та шестеро внуків.