Огляд пресиІнформаційно-аналітичні випуски НТСЕУ про стан та перспективи паливно-енергетичного комплексу України

forumXVII Міжнародний форум «Паливно енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє», 5-7 листопада 2019, Міжнародний виставковий центр

plan2019Перелік науково-технічних заходів (конференції, семінари, громадські обговорення, виставки, ювілейні заходи) в галузі енергетики на 2019 рік

Збереження вітчизняного енергомашинобудування – підґрунтя енергетичної безпеки України

Категорія: Публікації Опубліковано: Вівторок, 25 квітня 2017 Автор: Юрій Мацевитий
МАЦЕВИТИЙ Юрій Михайлович

ЗБЕРЕЖЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЕНЕРГОМАШИНОБУДУВАННЯ - ОСНОВА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Виходячи з назви конференції та її оголошеної ідеології й мети, хотілося б висловити свої думки й пропозиції практично з багатьох, якщо не з усіх, аспектів обговорюваних проблем. Але час для виступу обмежено. Тому буду говорити коротко, дотримуючись схеми: проблема – шляхи вирішення – конкретні пропозиції.

Увесь цивілізований світ іде шляхом інноваційного розвитку економіки, тобто шляхом використання результатів наукових досліджень у виробничій сфері, трансфері технологій, державно-приватного партнерства. Одним з механізмів з поставленої мети є кластеризація, тобто створення кластерів (К) і технологічних платформ (ТП). Не розкриваючи змісту цих форм організації процесу кластеризації (вони відомі), стосовно нашої енергетики може йти мова, скажімо, про створення ТП "Екологічно чиста енергетика високої ефективності". Якщо ж говорити про енергомашинобудування, то це може бути "Енергомашинобудівний К". Досвід організації таких структур у нас є. А ця конференція може послужити ініціатором їхнього створення.

Тепер про проблеми. Вони озвучені.

1. Ситуація з паливом. Дуже погано з газом, нафтою та й з вугіллям – вихід: використання розробленої нами водневої термобарохімічної інтенсифікації видобутку газу, нафти й газокондесату (в 5–6 разів збільшується дебіт, окупність – 3–5 тижнів).

2. Якщо підійти до проблеми ширше, то необхідно переорієнтувати теплову енергетику на власні теплові ресурси – у т.ч. на буре вугілля, торф та ін. з використанням технології одержання синтетичних рідких і газоподібних енергоносіїв, здатних замінити нафтові палива й природний газ.

3. Переведення ТЕЦ із газу на низькореакційні вугілля за допомогою НВЧ-плазмової технології їхньої газифікації (лабораторна установка є, необхідно створити дослідно-промислову установку – планується на Харківській ТЕЦ-3).

4. Незадовільний (я б сказав такий, що викликає тривогу,) стан установленого на електричних станціях обладнання, обумовлений тривалістю його експлуатації – 80% блоків працює довше розрахункового терміну на 100 – 150 тис. годин, внаслідок чого знизились його надійність й економічність.. Вихід: широкомасштабна модернізація енергообладнання (у т.ч. маловитратна) з використанням нових ефективних технологій та потенціалу українських підприємств (сумарний обсяг інвестицій на модернізацію устаткування потужністю 10 – 12 млн кВт (30 – 35% потужності ТЕЦ) складе 2 – 2,4 млрд $, тоді як на заміну устаткування аналогічної потужності необхідно 20–25 млрд $ . При цьому будуть збільшені терміни експлуатації устаткування (підвищений залишковий ресурс) з підйомом його маневреності й ефективності до світового рівня.

5. Особливо актуально – створення спеціальних високоманеврених і високоекономічних потужностей (пропозиції є – паротурбінні прибудування 10% потужності основної турбіни й ін.).

6. Для реновації діючих і створення нових енергоблоків доцільно розширити спектр продукції енергомашинобудівного профілю, що випускається, включивши до переліку виробленого устаткування у першу чергу:

– парогазові установки на газі для ТЕЦ потужністю 50 – 350 МВт;

– парогазові установки на твердому паливі для ТЕС і ТЕЦ потужністю від 150 до 300 МВт і вище з газифікацією вугілля під тиском;

– енергоблоки на базі парогенераторів із циркулюючим киплячим шаром високого тиску й ГТУ потужністю від 65 до 350 МВт;

– паротурбінні енергоблоки на супернадкритичні параметри пари (Р = МПа, Т = 620оС) потужністю 200, 300 й 500 кВт.

7. Для збільшення ефективності електрогенерації доцільно порушити питання про атомно-водневу енергетику (надлишки електроенергії АЕС у години спаду енергоспоживання трансформуються за допомогою електролізерів в екологічно чистий енергоносій – водень, який частково може замінити газ як у хімічній промисловості при виробництві аміаку й добрив, так і у комунальній й автотранспортній галузях економіки України, а частково – з використанням "паливних елементів" повернути енергію в мережу в години пікового енергоспоживання (розробка науково-технічних основ ядерно-водневої енергетики запланована вже на цей рік).

8. Розширення обсягів використання поновлюваних й альтернативних джерел енергії. Зокрема, мова йде про розвиток вітроенергетики й забезпечення її продукцією вітчизняних енергомашинобудівників, а також про відродження малої гідроенергетики (водойми рівнинних регіонів України, особливо – малі ріки Карпат). Що стосується геотермальної енергетики, то в науковому парку "Наукоград-Харків" є пропозиції з використання для цього відпрацьованих нафтових і газових свердловин у поєднанні з теплонаносною технікою.

9. Впровадження інноваційних технологій водопідготовки на ТЕЦ і ТЕС, очищення промислових стоків і демінералізації вод (у тому числі – шахтних).

Є й інші пропозиції.

На завершення хочу повернутися до думки, висловленої на початку мого виступу, про створення ТП, кластера або енергохолдингу.

Для забезпечення системного підходу до створення нової техніки необхідно здійснити ряд організаційних заходів, що включають формування інтеграційної системотвірної структури, функцією якої буде вирішення всього комплексу координаційних питань, пов'язаних з розробкою й виробництвом енергетичного устаткування. Формування такої інфраструктури припускає включення до її складу академічних і вузівських колективів, проектно-конструкторських і пусконалагоджувальних організацій разом з підприємствами енергомашинобудівного профілю. Це забезпечить більше ефективне використання наявних кадрових, матеріальних і фінансових ресурсів при створенні енергетичного обладнання нового покоління й проведенні реконструкції енергетичної галузі в терміни, передбачені енергетичною стратегією України.

З огляду на високий ступінь невизначеності, характерний для нинішнього періоду розвитку економіки України, і відсутність сучасних моделей інтелектуальної підтримки програми реконструкції енергомашинобудівної галузі, необхідно розробити гнучку політику в області енергооснащеності вітчизняної економіки, адекватної як внутрішнім викликам, що обумовлені кризовими явищами, які виникають перманентно, так і зовнішнім геоекономічним факторам.

Як базові підприємства, потенційно здатні скласти промислове ядро ТП, К або енергохолдингу, варто розглядати, насамперед, загальновизнаних технологічних лідерів у галузі турбінобудування, таких, як ВАТ "Турбоатом", ДП НПК "Зоря-Машпроект", Криворізький турбінний завод "Констар", а також ряд підприємств енергомашинобудівного профілю, що включає харківський завод важкого електромашинобудування НВО "Електроважмаш", Сумське підприємство "Атоммаш", Новокраматорський завод важкого машинобудування, Харківський котельно-механічний завод, підприємства з виробництва трансформаторів і високовольтного устаткування м. Запоріжжя й підприємства-розроблювачі систем автоматики й керування (завод ім. Шевченка, НВО "Хартрон" та ін.), що забезпечують ефективну експлуатацію енергетичного обладнання.

Важливою складовою в організаційній і координуючій діяльності енергохолдингу має стати вирішення таких проблем:

– стимулювання науково-технічної й інноваційної діяльності в галузі енергомашинобудування для теплової, ядерної, поновлюваної й нетрадиційної енергетики з метою реалізації програми підвищення енергоефективності й забезпечення ресурсозбереження;

– створення сприятливих умов для комерціалізації результатів науково-технічної й інноваційної діяльності вчених і фахівців за допомогою раціонального використання виробничої матеріально-технічної бази й створеної ними інтелектуальної власності;

– забезпечення інформаційної та юридичної підтримки проектно-технологічних розробок, що базуються на новітніх досягненнях сучасної науки, а також захист інтелектуальної власності всіх учасників інноваційного процесу.

Виходячи з реальних потреб України як пріоритети діяльності енергохолдингу в галузі енергомашинобудування варто назвати такіі стратегічно важливі напрями:

– ядерна енергетика;
– теплова енергетика;
– енергомашинобудування й високі машинобудівні технології;
– енергоустаткування для газозамінних паливних технологій;
– устаткування для нетрадиційної енергетики й освоєння альтернативних джерел енергії;
– інформаційні технології в енергетиці й енергомашинобудуванні.

Портфель підготовлених інноваційних проектів у НП "Наукоград-Харків" уже сьогодні включає понад 100 науково-технічних пропозицій з зазначених напрямів, реалізація яких передбачається в тісній взаємодії й співробітництві між міністерствами й відомствами України, Національною академією наук, обласними й міськими держадміністраціями, а також грантодавачами в особі вітчизняних і закордонних інвестиційних фондів.

Виходячи з того, що понад чверті енергообладнання, встановленого в СНД і країнах Східної Європи, виготовлено українськими підприємствами, розроблені науково-технічні рішення можуть бути покладені в основу бізнес-пропозицій з модернізації цих підприємств, що зміцнить фінансово-економічне положення енергомашинобудівного комплексу України.

Тенденція до розширення ринку збуту енергомашинобудівної продукції й надання сервісних послуг з їхнього ремонту й обслуговування за рахунок країн Азіатського регіону й Латинської Америки, що намітилася, відкриває додаткові можливості для підприємств енергомашинобудівної галузі за рахунок диверсифікації експортних потоків продукції, що поставляється. Через це насущним завданням є формування нових напрямів у маркетинговій політиці з урахуванням регіональних особливостей, що відбивають структуру наявного парку енергогенеруючої техніки, і перспективи її модернізації з метою більш повного задоволення вимог країн-споживачів цієї продукції.

Енергомашинобудівний комплекс має необхідний для реконструкції галузі науково-технічний і промисловий потенціал з сучасною виробничо-технічною базою та кадрами високої кваліфікації, здатний забезпечити випуск широкої номенклатури обладнання для стійкого функціонування енергетичної системи України. При цьому для підприємств енергомашинобудівного профілю з'являється довгострокова перспектива завантаження вітчизняними й закордонними замовленнями, що дозволить зберегти Україні статус держави, що виробляє наукомістке енергетичне обладнання. В комплексі це створить реальні передумови для збільшення експорту високотехнологічної продукції у вигляді електроенергії й сучасного енергетичного обладнання для її виробництва, що є важливим чинником зміцнення економіки країни.

Ю.М. Мацевитий,
академік НАН України,
Президент Наукового парку "Наукоград-Харків",
член Центрального правління НТСЕУ