Огляд пресиІнформаційно-аналітичні випуски НТСЕУ про стан та перспективи паливно-енергетичного комплексу України

forumXVII Міжнародний форум «Паливно енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє», 5-7 листопада 2019, Міжнародний виставковий центр

plan2019Перелік науково-технічних заходів (конференції, семінари, громадські обговорення, виставки, ювілейні заходи) в галузі енергетики на 2019 рік

Енергетична безпека — це фундамент, на якому будується майбутнє української економіки

Категорія: Публікації Опубліковано: П'ятниця, 29 вересня 2017 Автор: Анатолій Амелін

Ні для кого не секрет, що Україна — енергетично залежна країна. Ми імпортуємо все: газ, нафту, нафтопродукти, ядерне паливо і навіть вугілля. За останні шість років імпорт енергоресурсів перевищив $100 млрд, в тому числі імпорт газу, нафти і нафтопродуктів — $90 млрд. Показник дорівнює обсягу річного ВВП України і в 3,5 рази перевищує річний бюджет держави.

Відсутність диверсифікації постачальників змушує купувати паливо на умовах, що диктуються продавцем, за ціною найчастіше вище ринкової. В результаті знижується конкурентоспроможність української продукції, ми втрачаємо зовнішні ринки.

Хоча країна має колосальний енергетичний потенціал. Україна займає 1-е місце в Європі за запасами уранових руд і 3-тє — за запасами природного газу. Запасів нафти в країні і газоконденсату вистачить ще на 20 років навіть за відсутності активної розвідки. Проектна потужність семи переробних заводів, розташованих в Україні, перевищувала 50 млн т. Тобто при своєчасній модернізації заводів випуск палива на них міг би в чотири рази перевищити потребу країни в нафтопродуктах, Україна могла б стати великим експортером бензину і дизпалива. До речі, з семи заводів зараз працюють тільки два.

У нас є ресурси, але ми продовжуємо їх імпортувати, забезпечуючи прибутком зарубіжних постачальників, гарантуючи робочі місця і додану вартість іншим країнам. Відповідальність за таке безрозсудне ставлення до власних ресурсів, за втрачені гроші на імпорті, недоотримані інвестиції в економіку лежить на перших особах держави. І саме від них залежить, чи почнемо ми нарешті розвивати власний видобуток і переробку.

Ціна незалежності. Скільки коштує енергетична незалежність України? За даними Українського інституту майбутнього, країна може вийти на повне самозабезпечення газом, нафтою і нафтопродуктами вже до 2022 року. Сукупний обсяг необхідних інвестицій у видобуток і переробку становить $20 млрд, у тому числі: в газовидобуток — $3,5 млрд, в нафтовидобуток — $14 млрд, в нафтопереробку — $2,0-2,5 млрд. По суті, суми еквівалентні витратам на імпорт цих ресурсів протягом 2-3 років. Щорічно Україна імпортує ядерне паливо на суму понад $500 млн. При цьому інвестиції в будівництво заводу для його виготовлення оцінюються в $300-400 млн. З урахуванням ресурсної бази (Україна займає 1-е місце за запасами уранових руд в Європі) створення власного виробництва — не тільки можливість відмови від імпорту, а й перспектива виходу на зовнішні ринки.

Чи не парадокс? У нас є свої ресурси, але ми продовжуємо їх імпортувати

Але залишається ще питання енергетичної безпеки. Потенційна загроза для енергетичної безпеки України — це баланс електроенергії. Знос генеруючих потужностей на даний момент критичний. Потенціал АЕС, які виробляють 50% усієї електроенергії, обмежений. Більшість з них відпрацювали свій проектний ресурс. До 2036 року від 13 ГВт генерації в розпорядженні Енергоатому залишиться всього лише 3 ГВт, до 2035-го загальне виробництво електроенергії в країні може скоротитися майже вдвічі.

Для того, щоб уникнути дефіциту електроенергії, потрібно, по-перше, активно і повсюдно впроваджувати програми з підвищення енергоефективності. Сьогодні в Україні цей показник один з найнижчих в Європі. По-друге, вирішувати проблему атомної енергетики, в тому числі будувати нові енергоблоки. Так, це досить дороге задоволення. 1,5 ГВт потужності коштує близько $5 млрд. Потреба інвестицій в атомну енергетику в перспективі 10-15 років складе $20-25 млрд.

Цифри значні, але ціна питання — забезпечення українців електроенергією. Якщо нічого не робити сьогодні, через 15-20 років Україна — країна, що займає третє місце в Європі за встановленою потужністю АЕС, — буде залежати від імпорту електроенергії. Втрати для економіки тільки на імпорті складуть $4-5 млрд на рік.

Безумовно, є можливість заміни традиційної атомної енергетики альтернативними джерелами. Але їх потенціал в Україні обмежений — максимум 25-29 ГВт.

Звідки прийдуть інвестиції? Джерела можуть бути різними: внутрішні ресурси ($4-5 млрд) — власні кошти компаній, кредитні кошти; зовнішні інвестиції ($20-25 млрд) — США, Китай, Велика Британія, Польща, Франція; держава ($10-15 млрд) — кошти компанії Укргазвидобування, державно-приватне партнерство, договори про спільну діяльність, позики.

І якщо ми хочемо залучити інвесторів, потрібно вже робити реальні кроки їм назустріч.

Анатолій Амелін «Підключитися до майбутнього», «Новое время»