Огляд пресиІнформаційно-аналітичні випуски НТСЕУ про стан та перспективи паливно-енергетичного комплексу України

forumЯк уникнути типових помилок за проєктування та монтажу фундаментних уземлювачів. 15.09.2023 11:00

5EXX Міжнародний енергетичний бізнес форум «5Е»

17-19 жовтня 2023 року

TOP-12 публікацій «ЕНЕРГОІНФОРМ-ИНФОРМЭНЕРГО» №548

Категорія: Публікації Опубліковано: Вівторок, 08 травня 2018 Автор: Олександр Дупак

Зміст статті

Новий ринок електроенергії в Україні: як реформуванням не наробити гірше

Янина Ткачук, Телеканал новин 24, 14.04.2018

За законом "Про ринок електричної енергії" в Україні до 1 липня 2019 року має змінитися модель функціонування ринку електроенергії, що узгоджується також із Третім енергетичним пакетом ЄС. Це впровадження має привести, за задумом законодавців, до вільного ринкового ціноутворення, зменшення впливу держави, конкуренції та можливості продажу електроенергії за двосторонніми договорами.

Проте за поточних ринкових умов у нашій країні таке реформування може погіршити ситуацію в галузі та загрожує дискредитацією процесу євроінтеграції.

Шляхи вирішення проблем ринку представники влади, бізнесу та громадсь-кості обговорювали 10 квітня під час Круглого столу "Ризики та бар'єри на шляху реформування ринку генерації", організованого експертно-аналітичним центром BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ тa МЕРТ, в рамках Публічного діалогу PROДіалог.

Конкуренція проти монополій

За підрахунками експертів BRDO, ліцензію на виробництво електроенер-гії на українському ринку мають 406 суб'єктів. Проте частка 5-ти найбільших гравців складає 92% сукупного обсягу оптового ринку електроенергії. Держава контролює майже всі операції на ринку, що спотворює ринкову модель та унемож-ливлює конкурентний розвиток. Послабити концентрацію на ринку можна за рахунок імпорту та будівництва нових потужностей. Проте ані держава, що виробляє 67% електроенергії, ані приватний сектор не зацікавлені в появі нових сильних гравців.

Перехід до вільного ринку в умовах високої концентрації є дуже ризикованим кроком.

Імпортер, як повноцінний конкурент вітчизняній генерації, не може зайти на ринок до зняття низки адміністративних, економічних і технічних бар'єрів. Зокрема, необхідні синхронізація бірж,створення умов для імпорту в Бурштинський острів та об'єднання ОЕС України з ENTS0-E. Останнє потребує оновлення генеруючих потужностей, що зношені на 80%, для відповідності оєвропейським технічним вимогам та екологічним стандартам, а отже – значних капіталовкладень.

… кажуть аналітики, поява нових великих виробників в поточній ситуації є сумнівною, адже термін окупності інвестиції складає понад 20 років. Більше того, діюча генерація не зацікавлена в появі конкурентів та може ситуативно пропонувати нижчі ціни, чим блокуватиме вхід на ринок нових суб'єктів. Особливо у випадку можливого встановлення їм надбавок на підвищення екологічності, покриття боргів "старого" ринку тощо.

Як подолати проблеми

За оцінкою BRDO, позитивного ефекту від імплементації Третього енергетичного пакету в Україні можна досягти виключно за умов:

- посилення антимонопольних вимог до учасників ринку генерації;
- створення можливостей для відкриття імпорту і будівництва нових приватних ТЕС;
- відходу від практики перехресного субсидіювання між різними категоріями споживачів.

Інакше, переконані аналітики, в умовах обмеженого втручання, посилиться чутливість ринку до цінових коливань та зловживань, за що заплатить кінцевий споживач.

Україна обрала європейський шлях розвитку, отже, має виконувати свої зобов’язання в рамках реформи енергетичної сфери.

Керівник департаменту програм допомоги "Енергетика, транспорт та навколишнє середовище" Представництва ЄС в Україні Йоганнес Баур зауважив, що процес змін на ринку електроенергії вже запущений, і незалежно від того, чи впровадить Україна Третій енергопакет, чи ні, озвучені експертами питання накопичуватимуться, і їх так чи інакше потрібно вирішувати.

Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Мак­сим Нефьодов погодився із експертами, що підходити до реформи треба виважено.

«Реформа ринку електроенергії є пріоритетом, зважаючи на її визначальний вплив на умови ведення бізнес-діяльності в країні. Наше завдання – не сліпе накладання Третього енергопакету, що призведе до негативних наслідків, а реалізація механізмів для конкурентного розвитку галузі. Тут має бути спільна комплексна робота усіх відповідальних органів», – відзначив Нефьодов.

Директор Директорату стратегічного планування і євроінтеграції Міністерства енергетики Віталій Кушніров також зауважив, що напевне реформа не усуне всі поставлені питання. Тому, за його словами, у міністерстві цей процес розуміють більш широко, стратегією охоплюється весь комплекс питань, які дозволять у середньостроковій перспективі змінювати ринок не тільки в рамках впровадження нового закону, а й у ширшому розумінні.


 

Брюссель и Берлин пообещали сохранить транзит газа через Украину. Обходящие Украину маршруты доставки газа в ЕС

ЛигаБизнесИнформ, УКРИНФОРМ, 16.04.2018

Брюссель и Берлин обещают гарантировать транзит газа через Украину после строительства газопровода Северный поток-2. Об этом заявили после переговоров 16 апреля в Берлине министр экономики и энергетики ФРГ Петер Альтмайер и вице-президент Еврокомиссии по делам энергетического союза Марош Шефчович.

"Должен сказать, что Украина, несмотря на сложные условия в последние годы, последние зимы смогла надежным образом прокачать 97 млрд кубометров газа, что стало новым рекордом. Это подтверждает, что этот транзит работает хорошо, что он имеет стратегическое значение для обеспечения газом не только такой большой страны, как Украина, но и Центральной и Восточной Европы. И наш приоритет - сделать так, чтобы и в дальнейшем транзит был сохранен", - заявил Шефчович.

Что касается Северного потока-2, то позиция ЕК, напомнил ее вице-президент, состоит в том, чтобы трубопровод сооружался по тем же правилам, что и все другие в ЕС. "Лучший способ урегулировать все правовые и политические чувствительные моменты - переговоры, в ходе которых мы сможем найти решение всех проблем", - считает Шефчович.

Он отметил, что 2019 год, когда истекает украинско-российский газовый контракт, приближается, и надо придать политический импульс, в частности, с помощью встреч на высоком уровне, чтобы простимулировать всех – украинцев, россиян, ЕК – начать очень интенсивную работу над тем, чтобы разрешить все несогласия.

Додаткова інформація на цю тему – «Зеркало недели», 28.04-11.05.2018 «За границей трубы строят хмуро», Алла Еременко, Игорь Маскалевич. "Северный поток-2" со скрипом приобретает материальные очертания.

Заявленные сроки ввода в эксплуатацию — нереальны, поэтому пролонгируются. А сколько "закопают" в этот подземно-подводный проект сопричастные, можно только догадываться. Это и есть реальность, которую оплатят потребители российского газа в государствах Евросоюза, отказываясь от услуг газотранспортной системы Украины. Но это далеко не все нюансы.

Шансы на воплощение этого прокремлевского проекта в металле возрастают. "Газпром" небезуспешно работает над разблокированием обходных (для Польши и Украины) маршрутов поставок своего газа в Европу. Не интересен "Газпрому" Третий энергопакет вместе с Энергохартией.

Не стоит недооценивать влияние "групп поддержки" "Газпрома" в Австрии, Германии и Нидерландах. А также в последнее время во Франции.

Об обходящих Украину маршрутах доставки газа в ЕС. … завершается прокладка через Черное море первой нитки трубопровода "Турецкий поток".

Уже первая из двух труб "Турецкого потока" — это минус 15 млрд кубометров газа транзита через Украину. Две новые трубы в Турцию — потеря полумиллиарда долларов платы за транзит.

При этом скоро весь турецкий транзит уйдет на морские трубы — "Голубой поток" (введен в эксплуатацию в 2003 г.) и первую трубу "Турецкого потока". Года через два-три подключат и вторую трубу этого потока в направлении Европы. Сейчас ее прокладывают, можно сказать, в никуда — подключать магистральный газопровод еще не к чему.

А пока Болгария, Румыния, Словакия, Турция сейчас создают систему соединительных трубопроводов Eastring ("Восточное кольцо") — с юга на север — для обеспечения взаимных поставок газа. Предполагается, что газопроводы свяжут Словакию (а через нее и Польшу) как с Балканскими странами, так и с газотранспортными системами на территории Украины, Чехии, Венгрии, Румынии. Это обеспечит выполнение директивы ЕС о минимум двух поставщиках и маршрутах поставок газа и снижении зависимости от поставок российского газа. Объем рынка этих стран — около 25 млрд кубометров газа в год.

Это просто бизнес и национальная безопасность. Это и есть диверсификация источников и маршрутов поставок природного газа. Но при этом Украину обходят со всех сторон.

В самой Украине действует режим хранения газа в наших подземных хранилищах (ПХГ) в режиме таможенного склада, то есть с льготами по налогам. Но интерес к нашим проектам пока скромный.

В прошлом году из Словакии в направлении Украины поступило 9,9 млрд кубометров газа (70,1% импорта).

На Варшавском направлении. Отдельная история с Польшей. Варшава активно и систематически диверсифицирует поставки газа. Это и сжиженный газ, и своя добыча как в Польше, так и на шельфе Норвегии.

Украинское направление не приоритетно. Технически (после проведенной модернизации) украинская ГТС может принимать оттуда до 2 млрд кубометров газа в год. Фактически в прошлом году поставили рекордные 1,3 млрд, причем практически все — от частных трейдеров.

Разделение (анбандлинг) "Нафтогаза" быстро превратилось в традиционное украинское занятие — битву за передел потоков. Делят каждый под себя. А недавно глава НАКа вообще обратился к премьеру с предложением об отсрочке анбандлинга на два года.

Мы наш, мы новый путь устроим? Юридически мы уже два года не покупаем газ в России, через нашу ГТС транспортируется только транзитный газ.

Несмотря на все разговоры о реверсе, физически газ с запада Украины в ее центральные и восточные районы не поступает.

Однако реально может встать вопрос о том, что потоки газа в газотранспортной системе резко упадут до следующего уровня: добыча в Украине (20-27 млрд кубометров ) + импорт (10-12 млрд) + и оставшаяся часть российского транзитного газа (как грозит "Газпром", 15-25 млрд кубометров в год). Причем поставлять его "Газпром" намерен в основном в период пикового спроса. Это примерно вдвое меньше, чем в 2017-м.

Причем газ придется подавать в основном с запада на восток, одновременно сохраняя коридор для российского транзита.

Реструктуризация неизбежна. Сейчас "Укртрансгаз" имеет колоссальные избыточные мощности. Система создавалась с учетом транзита порядка 290 млрд кубометров в год, сейчас загружена максимум на 130 млрд.

Нужны компрессоры меньшей мощности, необходима адаптация подземных хранилищ (только в четырех из дюжины ПХГ есть возможность выкачивать газ компрессорами). Нужно развитие имеющихся ПХГ в Центральной Украине.

По новой оценке основных фондов "Укртрансгаза", за полтора года они упали в цене с 420,3 млрд грн до 327, 9 млрд — это минус 22%.

На этот год планируется инвестпрограмма на 7,3 млрд грн, но пока план не утвержден. Сейчас упор делается на начало строительства пяти новых компрессорных станций для доставки газа украинской добычи. Цель достойная, как будет воплощаться — посмотрим.

Газ завжди був геополітичною зброєю Кремля

Іван Діяк, член-кореспондент Академії гірничих наук, дійсний член Нафтогазової академії України, почесний професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу, «ГОЛОС УКРАЇНИ», 24.04.2018

 Російський «Газпром», який є інструментом політичного та економічного тиску Кремля на європейські країни, започаткував свої агресивні дії не сьогодні й навіть не вчора — вони є продовженням розробленої ще за часів СРСР стратегії. Саме з цим пов’язані зусилля, яких докладає російський газовий монополіст до блокування надходження до Європи газу із близькосхідного регіону та лобіювання будівництва «Північних» та «Південних» газових потоків в обхід України.

Щоправда, останнім часом з’явилася надія, що ці експансіоністські плани Кремля буде виведено на чисту воду та блоковано. Зокрема, нещодавно британська газета The Telegraph оприлюднила сенсаційні матеріали розслідування комісії ЄС, котрі «оголюють жорстокий задушливий контроль Володимира Путіна над поставками газу до Європи». «У результаті найтривалішого в історії ЄС розслідування було зроблено висновок, що енергетичний гігант «Газпром», контрольний пакет якого належить Кремлю, користувався своєю колосальною могутністю, щоб тиснути на вразливі держави Східної Європи та дробити об’єднаний ринок енергоносіїв ЄС за допомогою політики примусового ціноутворення», — зазначає газета та додає, що «Німеччина насолоджується угодою на пільгових умовах з «Газпромом», отримуючи конкурентні переваги в галузі витрат на газ на шкоду економікам інших країн ЄС і залишаючи прифронтові держави на милість московської тактики викручування рук». Також The Telegraph наголошує, що «сотні сторінок, які просочилися з Єврокомісії, малюють екстраординарну картину хижацької поведінки «Газпрому», який діяв як «поліцейська служба» російської зовнішньої політики».


 

Формула «Роттердам+» сформувала прозорі цінові орієнтири, - комітет з конкуренції ТПП

ГлавКом, РБК-Украина, Терминал, ICTV, 17.04.2018

Методика розрахунку оптової ціни електроенергії, яка базується на європейському індексі цін на вугілля (Роттердам +), сформувала прозорі і зрозумілі цінові орієнтири, що дало можливість енергетичним компаніям довгостроково планувати роботу і збільшити інвестиції у вугільну галузь. Про це заявив Сергій Сапегін, глава комітету з питань розвитку конкуренції при Торгово-промисловій палаті, директор НТЦ «Психея», презентуючи результати обговорення формульного ціноутворення на вугілля на платформі PsycheaEXPERTUS.

Сапегін підкреслив, що прив'язка до імпортного паритету природно для дефіцитного ринку, і 12-місячний лаг у формулі згладжує різкі коливання цін на світових ринках.

Як зазначає директор НТЦ «Психея», методика «витрати плюс», що діє до прийняття формули, несла суттєві корупційні ризики. «Якщо повернутися до «витрат плюс», то ми повернемося знову до корупційної складової, тому що кожному потрібен свій плюс. І тут чиновник знову починає рулити, і не безкоштовно. Тому мені здається, що НКРЕКП прийняла таке рішення зробити одну-єдину загальнозрозумілу для всіх, прозору формулу», - підкреслив він.

За словами експерта, Україна увійшла в передвиборний період і формула «Роттердам+» стала частиною політичного порядку.

"У формулі "Роттердам+" головне не ціна, а буде вугілля чи ні – Сапєгін". Формула ціноутворення на вугілля для виробництва електроенергії, відома як "Роттердам плюс", - це проміжне рішення між відсутністю ринку і ринковими механізмами ціноутворення. При цьому в 2016-2017 роках вона була вигідною для українського споживача, оскільки базова європейська ціна на вугілля була нижчою, ніж ціна на внутрішньому ринку.

Про це заявив директор Науково-технічного центру "Психея" Сергій Сапєгін.

Експерт зазначив, що до впровадження формули в Україні ринкові механізми ціноутворення на ринку вугілля не працювали. За його словами, формула буде працювати до повноцінного впровадження біржових механізмів на ринку вугілля.

Сапєгін вважає появу формули необхідною для роботи економіки.

"У формулі "Роттердам+" альтернатива не в тому, платити чи не платити, і скільки платити, а в тому, буде вугілля, чи не буде при тому чи іншому ціноутворенні. Тому що коли цю формулу брали, видобуток власного вугілля в Україні скоротився майже вдвічі. І тому стояло питання, як зробити так, щоб Україна була з балансом вугілля, щоб було тепло і щоб була електрична енергія", - зазначив експерт.

"В Україні внутрішнє ціноутворення відсутнє. Коли немає ринку, ні до чого прив'язуватися. Той механізм, який був, "витрати плюс", як раз ніс ту корупційну складову, коли в Міненерго ходоки валізами несли свої, скажімо, аргументи для того, щоб формувати ту чи іншу ціну. А собівартість на різних шахтах становить від кількох сот гривень за тонну вугілля до майже 10 000 гривень за тонну", - додав він.

За словами аналітика, усереднення по формулі з прив'язкою до європейських котирувань вигідно українському споживачеві на зростаючому ринку.

"У цей період, 2016-2017 рік, якраз світові ринки росли. Виходило так, що український ринок, український споживач вугілля отримував ціни після усереднення європейськими цінами, які були нижчі, ніж поточні. Тобто, ця формула була дуже виграшна для українського споживача і української економіки", - підкреслив Сапєгін.

РБК-Украина, телеканал NewsOne, 23.04.2018 "Експерт назвав головну причину появи "Роттердам+". Член наглядової ради Інституту стратегічних досліджень Юрій Корольчук сказав: "Головна причина встановленої ринкової ціни на вугілля в Україні - це те, що ми змінюємо умови функціонування енергетичних ринків. У нас і для газу діє формула на енергоресурси, так званий "Дюссельдорф+". Є ціна на вугілля, вона отримала назву "Роттердам плюс". Є у нафтопродуктів ринкова ціна, яка функціонує. Тобто, практично скрізь у нас є вже ринок".

За його словами, формула "Роттердам+" повинна була повиться в Україні і внаслідок дефіциту вугілля через відсутність поставок вугілля з окупованих територій.

Antikor, 23.04.2018 "Схема "Роттердам +": Багатоходовочка Пасенюка и Ахметова, благодаря которой украинцев обворовывают на миллиарды гривен".


 

Протистояння уряду і «Нафтогазу» загострюється

Віталій Княжанський, «ДЕНЬ», 18.04.2018

Коболєв написав прем’єру листа, в якому попередив, що може втратити юридичний інтерес до захисту своїх прав за контрактом із «Газпромом»

Україну не влаштовує транзит 10-15 мільярдів кубометрів газу на рік з 2020 року, як це пропонує російський «Газпром», оскільки прокачування такого малого обсягу було б економічно збитковим, стверджує міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик. На думку міністра, економічно вигідним для України є транзит за річного обсягу не менше ніж 40 мільярдів кубометрів.

Загроза для транзиту. Щодо цього можуть існувати небезпідставні сумніви. Адже «Нафтогаз України» грає з нашим урядом, який є єдиним акціонером цієї компанії, в якусь дивну гру, приховуючи від нього повний текст остаточного рішення, винесеного у Стокгольмі.

Більше того, нині з’явилися дані про кардинальну зміну ставлення керівництва «Нафтогазу» до реалізації згаданого плану. Про це, зокрема, свідчить лист голови НАК Андрія Коболєва прем’єр-міністрові України Володимиру Гройсману, який потрапив до редакції «Дня».

У документі висловлюється сумнів щодо того, що названий план може бути реалізований, як передбачено постановою Кабміну, протягом 30 днів з дати набрання чинності остаточними рішеннями по суті арбітражних справ, «які тривають», і що майно «Укртрансгазу» буде передано ПАТ «Магістральні газопро-води України» (з урахуванням кредитних зобов’язань НАК та її дочірніх компаній).

Свій сумнів у «Нафтогазі» пов’язують з тим, що арбітражним рішенням не було підтримано позовну вимогу «Нафтогазу» щодо можливості передачі прав та обов’язків за контрактом на користь іншої компанії — оператора газотранспортної системи України без згоди ПАТ «Газпром». Адже за контрактом виконавцем послуг із транзиту є виключно «Нафтогаз».

«Це означає, — пише Коболєв у листі до прем’єра, — що контракт зобов’язує саме компанію надавати послуги з транзиту природного газу українською ГТС на користь ПАТ «Газпром». Більше того, голова НАК вважає, що отримати письмову згоду ПАТ «Газпром» на передачу контракту іншому операторові ГТС на чинних умовах є нереальним. І це його дуже турбує.

Віртуальні мільярди «Нафтогазу». Адже за висновком арбітражу обсяг обов’язкового транспортування (транзиту) газу українською ГТС має становити не менше ніж 110 млрд куб. м. Позитивний фінансовий ефект від цього висновку (за рахунок права на отримання компенсацій «Газпрому» за недопостачання газу для транзиту у 2018-2019 рр.) може скласти, як підрахував Коболєв, щонайменше $1,2 млрд. Крім того, право на перегляд тарифу загалом може дати змогу «Нафтогазу» отримати додаткову компенсацію в розмірі до $15 млрд. Суперечка щодо тарифної ставки транзиту, запевняє Коболєв, також може стати суттєвим економічним стимулом для «Газпрому» продовжувати транзит i після 2019 року. Голова «Нафтогазу» навіть повідомляє, що його компанія вже зробила подання про початок процедури перегляду тарифу на послуги з транзиту українською ГТС.

А. Коболєв навіть посилається на радника «Нафтогазу» — юридичну фірму Wikborg Rein, у якій вважають, що в разі відокремлення оператора ГТС відповідно до Плану реструктуризації (анбандлінгу) «Нафтогаз» втратить юридичний інтерес для захисту своїх прав за контрактом (зокрема, щодо перегляду тарифу на транзит).

Загалом, робить висновки Коболєв, доцільним було б переглянути План реструктуризації і внести до нього зміни в частині передачі майна ГТС та інших матеріальних ресурсів ПАТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Магістральні газопроводи України» у строки, визначені рішенням НКРЕКП про сертифікацію нового оператора ГТС, але не раніше за дату закінчення строку транзитного контракту. «Ця пропозиція забезпечує належний баланс між збереженням транзиту і проведенням реформи газового ринку, — вважає Коболєв, — без шкоди інтересам компанії...»

Думки експертів «Дня» щодо цього неоднозначного листа дещо розходяться. Член правління Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК констатує, що така позиція Коболєва — це доказ не просто протистояння з урядом, яке триває вже півтора року, а прагнення залишити за собою вплив на компанії, які мають вийти з «Нафтогазу» (і «Укртрансгаз», і «Укргазвидобування»). А коли відбуватиметься конкурс на відбір європейського партнера з управління українською ГТС, хочуть мати можливість заблокувати цей процес. «Така їхня кінцева мета», — констатує Корольчук.

«У таких діях «Нафтогазу» я нічого хорошого не бачу, — каже Корольчук і додає: — Отже, потрібен посередник. І це абсолютно нормальний процес, у тому числі й для «Газпрому». Питання лише в тому, що за це отримає Європа». Експерт не сумнівається в тому, що її інтерес до участі в управлінні українською ГТС не зменшиться через загрозу скорочення російського транзиту до 15 мільярдів кубометрів. Він наголошує, що таке можливе лише аж після 2027-2029 року, коли «розкачається, якщо його побудують, «Північний потік-2».

Екс-міністр енергетики України Сергій Єрмілов у розмові з «Днем» відзначив, що, вигравши суд у Стокгольмі, керівники «Нафтогазу» все одно не хочуть анбандлінгу і тягнуть час до кінця контракту на транзит. «Але якщо «Північний потік-2» відбудеться, то вже не потрібен буде й анбандлінг, — каже експерт, — тому що транзиту газу вже не буде й інтересу до наших магістральних мереж уже ні в кого не буде — ні в українських олігархів, ні в європейських».

«А що потрібно робити, щоб зберегти транзит, — запитує Єрмілов і відповідає: — Щоб європейські компанії менше дивилися в бік «Північного потоку-2», і потрібен був цей анбандлінг. Треба було виділити чистий бізнес для транзиту, пустити туди європейських партнерів-інвесторів. І тоді вони, можливо, відчули б, що наш маршрут гарантує надійніше й дешевше транспортування газу з Росії, ніж якимись іншими шляхами». «Мій висновок, — наголошує екс-міністр, — будь-яке перешкоджання розділенню бізнесу за допомогою анбандлінгу зменшує шанси на збереження транзиту».

Довідкова інформація на цю тему – ЛІГАБізнесІнформ, 25.04.2018 «Юристы рекомендуют Нафтогазу отказаться от анбандлинга». Норвежская адвокатская компания Wikborg, Rein & Co, представляющая интересы НАК «Нафтогаз Ураины» в Стокгольмском арбитраже в споре с российским «Газпромом», рекомендует украинской компании не выполнять план разделения (анбандлинг). Об этом сообщается со ссылкой на письмо адвокатской компании Нафтогазу.

После окончания судебного разбирательства между компаниями юристы провели анализ ситуации и пришли к выводам, что анбандлинг может лишит Нафтогаз активов, которые являются основой для иска в суде по так называемому транзитному контракту с Газпромом.

"Скорее всего, в случае проведения анбандлинга, признаваемый правом интерес будет связан с новым оператором (газотранспортной системы - ред.), которому будут переданы активы. Но новый оператор не может присоединиться к арбитражу вместо Нафтогаза без согласия Газпрома, и не может стать участником транзитного договора без согласия Газпрома", - поясняют юристы.

В Нафтогазе пока не готовы прокомментировать эту информацию.


 

Майданчик ухвалення оперативних рішень

«УРЯДОВИЙ КУР’ЄР», 27.04.2018

Роботу нового органу — Координаційної ради з питань проведення реформ у паливно-енергетичному комплексі, до складу якої увійшли голови профільних міністерств і відомств, а також парламентарії, дипломати та представники міжнародних фінансових організацій, започатковує Кабінет Міністрів. Очолив раду Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який одразу ж і провів її перше засідання.

«Свого часу ми дійшли згоди, що треба утворити єдиний майданчик напрацювання рішень в енергетиці. Уряд створив координаційну раду, в яку входять всі зацікавлені особи. Мета діяльності такого майданчика — ефективно реформувати енергосектор. Кожна сторона висловлює позицію, і ми колегіально ухвалюємо рішення, — сказав Володимир Гройсман. — Робота такого майданчика сприятиме швидким рішенням для більшої прозорості забезпечення прогресу».

На цих засіданнях слід порушувати питання стратегічної ваги. Тому рада має характер групи високого рівня, коли можна оприлюднити проблему й предста-вити різні рішення й незаангажовано оцінювати ситуацію, повідомляє департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ. Нинішній рік може стати успішним у контексті розбудови ринків газу та елект-роенергії, вдосконалення роботи НКРЕКП, реформування НАК «Нафтогаз України», проведення ефективного заміщення імпортного палива. Законодавча основа для посилення роботи є. Є й стратегічні орієнтири, які покликані стимулювати розвиток ринку й унеможливлюють підтримку монополій.


 

Проблеми розбудови мегаполісу міста Києва

Із звернення видатних державних і громадських діячів України до Президента України, Прем’єр-міністра України, Київського міського голови щодо існуючих проблем розбудови мегаполісу міста Києва і забезпечення якісного проживання у столиці України

«ГОЛОС УКРАЇНИ», 28.04.2018

Президенту України П. ПОРОШЕНКУ
Прем’єр-міністру України В. ГРОЙСМАНУ
Київському міському голові В. КЛИЧКУ

Шановні Петре Олексійовичу,Володимире Борисовичу,Віталію Володимировичу!

Залишаючись небайдужими до всього, що відбувається в країні, хочемо привернути вашу увагу до питання, яке потребує принципового і термінового вирішення. Київ розбудовується шаленими темпами, але без елементарної логіки містобудування, інколи без здорового глузду. Київ став одним із найнезручніших для проживання міст у Європі. Суцільні транспортні затори, брак парковок, ущільнення забудови, дефіцит шкіл і дитячих садків, скорочення зеленої зони, перевантаженість метро, розбиті дороги і тротуари, фактична відсутність місць для відпочинку у дворах, перетворення їх на платні автостоянки. Це лише зовнішні ознаки хаотичної забудови, не згадуючи про принципове для мегаполісу завдання — баланс між чисельністю мешканців і їх трудовою зайнятістю. Складається переко-нання, що останнє питання міська влада не здатна ні аналізувати, ні розв’язувати.

Викликає занепокоєння практика нової забудови. В гонитві за вигодою відбувається повсюдне скупчення висотних споруд у новостворених кварталах, воно пригнічує людей.

Власники житла, несучи непомірну вагу комунальних платежів, змушені сплачувати необґрунтовані суми на обслуговування прибудинкових територій, хоч цільове використання цих астрономічних сум кияни не бачать.

Можна приводити багато інших прикладів щодо міських негараздів (спотворений архітектурний ландшафт колись одного з найкрасивіших міст у світі;
в центрі Києва заростає Дніпро; по-хижацькому привласнюються зони відпочинку і спорту на річці; неорганізованість з прибиранням і утилізацією відходів; перетворення багатьох місць столиці в провінційні базари та смітники).

Проте є важливіші питання. Перше з них: для кого розширюється Київ, чи є і на що орієнтований генеральний план його розвитку? За попередніми даними, в Києві та його околицях набудовано більш як 200 тисяч квартир, уже не витребуваних споживачами.

В місті не налагоджений порядок використання цих площ: хто і на яких підставах заселяється, скільки фактично перебуває людей в орендованому житлі, звідки вони і чим займаються в Києві, як захищені в своїх правах кияни, котрі проживають поряд...

(Йдеться про складний етап змін у житті суспільства і держави. Суть цього етапу, його об’єктивні і суб’єктивні причини, очікувані наслідки та інше в державі ніхто не аналізує, прогнозів не дає. Осторонь цих процесів перебуває наука, можливості якої підірвані відсутністю фінансування.)

Друге, і, можливо, найгостріше для Києва питання: чи відповідає пропускна спроможність і потужність інженерних мереж додатковому навантаженню від новобудов?

Як сталося, що межі Києва без якихось загальнодержавних рішень розшири-лися навсібіч — до Вишневого і Віти-Поштової, до Броварів і Борисполя, до Обухова і Вишгорода та Ірпеня? Відомо, що Бортницька система аерації повністю зношена. Хто дає дозвіл на нові будови і хто відповідатиме за ймовірну катастрофу.

Вважаємо за необхідне:

  1. На державному рівні розглянути комплекс питань, що визначають стан та перспективу, зокрема, столиці та загалом країни. Створити для того Державну раду стратегічного планування (з офіційним і громадським статусом її членів), залучаючи і колективи АН України;
  2. Ухвалити рішення щодо припинення нової житлової забудови Києва, зосередивши ресурси бюджету та приватних компаній на благоустрої міста, ремонті і реставрації житла та інших споруд, приведенні в зразковий порядок зон відпочинку, зокрема в Гідропарку та скрізь понад Дніпром;
  3. Розв’язати проблеми транспортного обслуговування населення (паркінги та термінали при в’їздах у міську зону, парковки, обмеження транзиту, об’їзна дорога, комунальний транспорт, оновлення мостів і переходів тощо);
  4. Виділити з бюджету кошти для розрахунку із забудовниками, організувати освоєння нового житла киянами, що роками стояли в черзі, під умови довгострокового кредитування (25-30 років) за реальними, а не спекулятивними цінами;
  5. Створити з новобудов обмінний фонд житла, щоб відселити призначені для заміни «хрущовки» та панельні дев’ятиповерхівки, зорієнтувати можливості забудовників на реконструкцію житлового фонду.

Світовий досвід вчить, що влада, незважаючи на свою тимчасовість, все одно мусить дбати про нинішнє і майбутнє міста (усієї поселенської мережі) та про якість життя в ньому людей.

МАСОЛ В. А., Голова Ради Міністрів УРСР (1987-1990 рр.), Прем’єр-міністр України (1994-1995 рр.);
МАТВІЄНКО Н. М., народна артистка України;
МОРОЗ О. О., Голова Верховної Ради України II і V скликань;
ПАТОН Б. Є., президент Національної академії наук України;
ПЛАЧКОВ І. В., міністр енергетики України (1999 р.), міністр палива та енергетики (2005-2006 рр.);
РАДЗІХОВСЬКИЙ А. П., доктор медичних наук, професор кафедри загальної та невідкладної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика;
СИМОНЕНКО В. К., Перший віце-прем’єр-міністр України (1992 р.), Голова Рахункової палати України (1996-2011 рр.), член-кореспондент НАНУ;
СКЛЯРОВ В. Ф., міністр енергетики та електрифікації УРСР (1982-1993 рр.), академік Інженерної академії наук України;
СКОРИК Л. П., професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, народний депутат України І скликання;
ФОКІН В. П., Голова Ради Міністрів УРСР (1990-1991 рр.), Прем’єр-міністр України (1991-1992 рр.).


 

Помирає головна водна артерія країни. Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики

Станіслав Кондратьєв, «ГОЛОС УКРАЇНИ», 28.04.2018

Із інтерв’ю Євгена Яковлєва, еколога, доктора технічних наук

— Кожна здорова водойма — жива екосистема, яка має здатність до самоочищення. Тобто здатна природним способом позбавлятися від надлишків забруднень. Дніпро фактично втратив здатність до самоочищення.

― Дніпро техногенно деформований, у нього немає нормального поверхневого водообміну, а також стоку ґрунтових вод.

На сьогодні продовжують нарощуватися зміни водного балансу і якості води, яка надходить у Дніпро. Однією з найголовніших проблем є недостатньо ефективне очищення промислових стоків. Незважаючи на те, що їх кількість помітно зменшилась, рівень забруднення продовжує наростати.

― Це процес аномального росту водної рослинності і, зокрема, синьо-зелених водоростей. У воді вкрай високий рівень фосфатів, які є благодатним ґрунтом для розвитку цих мікроорганізмів, що призводить до зменшення кількості кисню в ній, вона починає буквально гнити. А це сприяє масовому мору риби. На жаль, процес цей зупинити неможливо, тому що Дніпро нездатний сам себе очищувати, бо він техногенно деформований.

Не варто також забувати, що Дніпро «годує» приблизно 70 відсотків питного водопостачання України, хоча за якістю він абсолютно непридатний.

— Мої колеги, члени-кореспонденти НАН України Аркадій Шапар і академік Володимир Гончарук, не раз звертали увагу на те, що в нас у питному стандарті майже 40 показників, тоді як в Європі їх десь 130. За фактом, із цих заявлених 40 контролюється менш як половина.

— У нас є системи очищення води, однак вони малоефективні. В Україні використовують від 2 до 3 ступенів очищення води, тоді як у розвинених країнах використовують від 8 до 12. У нас переважно йде хлорування води, а в усьому світі такі методи давно не використовують.

В Європі працюють ультрафіолетові, акустичні та інші більш безпечні системи очищення.

Я вважаю, що найперше необхідно максимально перейти на питне водопостачання за рахунок підземних вод. Така практика у нас є. Це було зроблено Києвом після аварії на ЧАЕС, коли необхідно було терміново відірвати людей від водопостачання із забруднених Десни та Дніпра. Для цього в Києві пробурили приблизно 150 артезіанських свердловин, які сьогодні працюють як бювети. Велика частина рекомендацій водно-рамкової директиви Європейського Союзу базується саме на обґрунтуванні переважного використання підземних вод для господарсько-питних цілей.

— Чи існують у держави якісь єдині шляхи порятунку Дніпра? Які почат-кові заходи можна було б зробити, щоб зупинити процес деградації якості води?

По-перше, потрібна оновлена державна програма. По-друге, необхідно виходити на міжнародну співпрацю, враховуючи досвід інших країн. По-третє, слід створити ефективну систему моніторингу. Ну і, по-четверте, потрібно науково обґрунтувати гранично допустимі зміни в басейні Дніпра. Дотримуючись цих пунктів, ми зможемо вийти на екологічно безпечний стан річки і щодо її басейну, і стосовно прибережної зони Чорного моря.

Українська гідроенергетика повинна розвиватись і працювати під громадським контролем та згідно європейських стандартів

Національний екологічний центр України, 24.04.2018

Україна потребує принципових змін на шляху розвитку гідроенергетики, вона має стати науково обґрунтованою та екологічно безпечною – такий основний меседж круглого столу «Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики в Україні».

Захід відбувся 18 квітня 2018 року в стінах Верховної Ради України і зібрав близько 100 зацікавлених осіб – народних депутатів, представників гідроенергетичної галузі, органів центральної та місцевої влади, місцевого самоврядування, і, що найголовніше, чи не вперше до дискусії на такому рівні була долучена широка громадськість, науковці та експерти, зокрема іноземні.

Організатором заходу був Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України. Проведення круглого столу було ініційовано Національним екологічним центром України (НЕЦУ).

У вступній доповіді заступник міністра екології та природних ресурсів Василь Полуйко детально зупинився на причинах непогодження прийнятої кабміном у 2016 році Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року (далі – Програма) з боку Мінприроди. Було зазначено, що Програма не пройшла процедури стратегічної екологічної оцінки, не було проведено транскордонних консультацій із Республікою Молдова та консультацій з громадськістю. Заступник міністра проаналізував всі об’єкти, плановані до спорудження Програмою, і зауважив, що за кожним з них стоять долі людей та інтереси громад.

Очільник ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота наголосив на значній ролі гідроенергетики, як регулятора та аварійного резерву для всієї ОЕС України. Разом з тим доповідач погодився із недовірою людей до великих проектів, передбачених Програмою. Також Ігор Сирота сказав, що головна роль Дніпровського каскаду – це забезпечення людей питною водою, і що «Укргідроенерго» не зарегульовує басейни і не веде непрозорої діяльності, бо відповідними органами та комісіями їм надано межі рівнів води. І. Сирота підтримав впровадження відновлюваль-ної енергетики, але вказав на необхідності підтримувати відповідний рівень регулюючих потужностей – на даний момент їх потрібно близько 3 МВт на плановане впровадження 7 мВт відновлювальної генерації. Також очільник ПрАТ «Укргідроенерго» запропонував свої розрахунки вартості виробництва і балансування електроенергії з відновлювальних джерел: за словами п.Сироти термін експлуатації сонячних панелей 15-20 років, а вартість будівництва названих потужностей з генерації та акумуляції складатиме $11 млрд. До того ж, як вважає доповідач, будь-яка генерація, в тому числі відновлювальна наносить екологічну шкоду. Також п.Сирота заявив, що йому важко зрозуміти, яким чином Дністровська ГАЕС впливає на екологічну систему Молдови. Наостанок голова УГЕ запевнив, що всі плановані об’єкти будуть проходити процедуру громадського обговорення.

Науковці НАН України у своїх виступах наголошували на необхідності розробки та реалізації програми екологізації гідроенергетики.

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко назвала основні негативні впливи гідроенергетики на довкілля: зниження проточності та замулення річок, знищення водної флори та фауни. Також вона наголосила на серйозних соціальних проблемах внаслідок розвитку гідроенергетики – зокрема, це затоплення 100 тис. га земель і переселення близько 1000 осіб з місць, де вони прожили все своє життя.

Міський голова Заліщиків Алла Квач розповіла, що влада досі продовжує практику неофіційного тиску на місцеві громади. Так, супротив місцевих громад проти реалізації будівництва каскаду ГЕС на Дністрі карається позачерговими перевірками та відсутністю фінансування заходів із модернізації очисних систем – заявила вона.

Словацький експерт Іван Матушек зазначив. що всі переваги малих ГЕС в управлінні водними ресурсами можуть бути покриті альтернативними комплексними заходами, що успішно реалізується в європейських країнах. При розгляді проектів будівництва малих ГЕС мають розглядатися приклади кращої світової практики.


 

Як «Укренерго» боротиметься з Росією за втрачене в окупованому Криму майно?

Радіо Свобода, 17.04.2018

Національна енергетична компанія «Укренерго» почала інвестиційний спір з Росією з приводу втрачених активів в окупованому Криму.

За словами виконувача обов'язків директора компанії Всеволода Ковальчука, письмові повідомлення отримали високопоставлені російські чиновники: міністр закордонних справ Сергій Лавров, міністр фінансів Антон Силуанов, міністр юстиції Олександр Коновалов, прем'єр-міністр Дмитро Медведєв і президент Росії Володимир Путін.

Передбачається, що «Укренерго» в цій справі представлятимуть юристи міжнародної юридичної компанії Covington & Burling LLP, що раніше допомагала Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» подати аналогічний позов.

Тимчасовий виконувач обов'язків директора НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук пояснює, як повинен працювати механізм захисту інтересів України у випадку з майном компанії в анексованому Криму.

– Інвестиційна суперечка – так називається, тому що базується на договорі про взаємний захист інвестицій, що був свого часу укладено між Росією і Україною. Однак Росія в результаті своїх незаконних дій з анексії Криму позбавила «Укренерго» майна, що там перебувало. Ми довго опрацьовували це питання і вибрали саме інвестиційний спір, оскільки він має під собою стовідсоткові підстави для задоволення відповідною судовою інстанцією. Уже є прецеденти українських підприємств, що пройшли першу стадію цього процесу в суперечках про втрачені в Криму активи. Активами «Укренерго» на півострові зараз незаконно керує «Крименерго».

Голова експертної ради з міжнародно-правових питань при підконтрольному Росії «уряді» Криму Олександр Молохов вітає ініціативу «Укренерго», але стверджує, що російська влада півострова готова пред'явити свій рахунок українській компанії.

– Я думаю, що якщо Україна вважає за можливе вирішити цю проблему в судовому порядку, на міжнародних майданчиках, то це можна тільки вітати. Ніхто не може позбавити «Укренерго» права звертатися до таких інстанцій, але потрібно розуміти, що у кримської «влади» є свій рахунок, у тому числі до «Укренерго» в зв'язку з наслідками енергоблокади. І вже в ході судових процесів ми розберемося, хто кому винен і скільки. Я взагалі не вважаю, що в когось можна забирати власність без виплати відповідної компенсації. Тобто будь ти хоч останній олігарх, Коломойський або ще хто, – після націоналізації людина повинна отримати справедливу сатисфакцію за те майно, що вона придбала законним шляхом в українські часи. У Криму такий закон ухвалений, у Севастополі – ні.

Український політолог Валерій Димов вважає, що Захід утримається від запровадження нових санкцій, якщо Росія проігнорує результати інвестиційного спору з українською компанією.

Я думаю, що Росію так чи інакше змусять виконувати рішення міжнародних судів. Яким чином це станеться – вже інше питання. Але не думаю, що Захід запровадить якісь санкції, якщо «Укренерго» виграє, а Росія проігнорує результат інвестиційного спору. Наприклад, за рішенням Стокгольмського арбітражу «Нафтогаз» виграв у «Газпрому», але останній же не опинився під санкціями. Захід теж не виносить такого роду рішення, які або важко імплементувати, або які суперечать його інтересам. Там чітко прораховують результати такого роду рішень. Наприклад, після спроби отруєння Сергія Скрипаля Велика Британія не запроваджувала санкції, тому що не хотіла втратити більше, ніж отримати. Це не цинізм, а релевантність рішень.


 

В очікуванні «великого вибуху»: як українці створили найкращі накопичувачі енергії в світі

Всеволод Некрасов, Економічна правда, Fin.org.ua, 23.04.2018   

Електрика – єдиний товар, який людство не навчилося дешево зберігати. У світі склалася парадоксальна ситуація: побудувати електростанцію вигідніше, ніж будувати сховище електроенергії.

Такими словами починає бесіду з журналістом директор української компанії Yunasko Вадим Уткін. Yunasko розробляє і виготовляє пристрої для зберігання електричної енергії – ймовірно, найефективніші у світі суперконденсатори.

Суперконденсатор – це аналог акумулятора. І перший, і другий призначені для накопичення, зберігання та віддавання електроенергії. Однак між ними є відмінність. Суперконденсатор накопичує і віддає енергію за частки секунди, акумулятор – за хвилини і години. Вперше ці пристрої з'явилися в кінці 1970-х. Але з тих пір стали набагато потужнішими.

Вони використовуються там, де потрібні потужні пікові навантаження…

У суперконденсаторів є й інші переваги над акумуляторами. Вони можуть працювати в широкому температурному діапазоні: їм не завадить спека і навіть при -40°C вони заведуть будь-який дизельний двигун. Причому здатні на подібне багато раз.

Надлишкова генерація та консерватизм енергетиків

Підприємець виділяє три основні проблеми в сфері генерації та споживання електроенергії, які перешкоджають впровадженню технологій її зберігання.

По-перше, генерація і споживання розділені. АЕС, ТЕС і ГЕС зазвичай розташовані далеко від місць споживання енергії.

По-друге, генерація не збігається в часі із споживанням…

По-третє, люди, які працюють у генерації, перебувають під неймовірним пресом відповідальності.

Де можна застосовувати суперконденсатори

Найбільший і найперспективніший ринок — генерація.

Ще один ринок — автомобільне виробництво, зокрема, системи рекуперації кінетичної енергії під час гальмування автомобіля.

Суперконденсатори використовують у військовій сфері, особливо в нових видах зброї, яка вражає ціль спрямованою енергією. Йдеться про електромагнітні і лазерні пристрої, де потрібні потужні енергетичні імпульси.

Сфери застосування суперконденсаторів або занадто вузькі, або тільки зароджуються. Через це грошовий обсяг світового ринку суперконденсаторів у сто разів менший, ніж ринок традиційних акумуляторів.

Як з'явилася Yunasko

Основа компанії – група вчених, яка розробляла накопичувачі електричної енергії в період занепаду Радянського союзу. Це була напівзакрита тематика", - розповідає директор з досліджень і розробок Yunasko Юрій Малетін.

Гендиректор Вадим Уткін називає Yunasko стартапом у сфері "зелених" технологій, а його головною проблемою – створення каналів продажів. "Достука-тися до великих клієнтів – ось основна проблема. Технології – не проблема, команда – не проблема. У нас найкраща команда в світі, і це говоримо не ми, а люди, які розробляють накопичувачі на основі суперконденсаторів", - розповідає він.

За словами Уткіна, зараз кожен виробник суперконденсаторів намагається закріпитися у якомусь своєму сегменті. "Всі чекають великого вибуху ринку, коли суперконденсатори стануть мейнстрімом, як свого часу мейнстрімом стали літій-іонні батареї", - говорить СЕО Yunasko.

Цей вибух він пов'язує з більш інтенсивним поширенням "зеленої" енергетики і гібридних електромобілів.


Минэнергоугля: RAB-регулирование даст необходимые инвестиции для поддержания электросетей в рабочем состоянии

Владимир Добров, Факты и комментарии, Комментарии, Зеркало недели, 24.04.2018

Министерство энергетики и угольной промышленности считает необходимым введение механизма RAB-регулирования как способа увеличить инвестиции в модернизацию электрических сетей, которые сегодня крайне изношены. Такое мнение высказала генеральный директор директората развития энергетических рынков Минэнергоугля Ольга Буславец во время заседания круглого стола Европейской Бизнес Ассоциации.

По оценкам Минэнергоугля, для поддержания сетей в рабочем состоянии необходимо вкладывать в их модернизацию не менее 14 млрд грн, тогда как сегодня суммарно инвестпрограммы всех облэнерго Украины — 3 млрд грн в год. То есть в 4,6 раза меньше необходимого объема.

«Министерство выступает за то, чтобы реформа прошла в полном объеме, чтобы была осуществлена модернизация сетей. Мы поддерживаем введение стимулирующего тарифообразования», — отметила Ольга Буславец.

Директор департамента планирования и мониторинга финансово-хозяйственной деятельности и по вопросам банкротства Фонда госимущества Украины Виталий Денисенко в ходе круглого стола также добавил, что внедрение RAB-регулирования — одно из главных условий привлечения иностранных инвесторов в активы энергосектора.

Президент Ассоциации операторов распределительных электросетей Виталий Григоровский отметил, что RAB-регулирование откладывается в Украине уже в течение пяти лет, при этом с каждым годом состояние сетей ухудшается.

«Цель RAB, как и цель Закона „О рынке электроэнергии“, — обеспечить надежные и бесперебойные поставки электроэнергии потребителям. У нас в стране 90% поставок идут через низковольтную сеть, износ которой 70%, или 900 тыс. км. На модернизацию сетей в ближайшие 10 лет необходимо 25 млрд долларов», — отметил Виталий Григоровский.

Как ранее сообщалось, около 15 энергокомпаний Украины планируют переход на RAB-регулирование в 2018 году. Законодательная база для перехода компаний на стимулирующее тарифообразование была утверждена в начале года.

Додаткова інформація на цю тему – УНН, 24.04.2018 «RAB-регулювання можливе в умовах довгострокових макропрогнозів – експерт». "RAB-регулювання актуальне для середовища, де можна здійснювати довгострокове прогнозування, макропрогноз на п'ять років. Як можна запроваджувати RAB-регулювання, якщо невідомі такі індикатори як інфляція, ставки за кредитами тощо", - зауважив колишній радник з енергетичних питань прем'єр-міністра Словаччини Карел Хірман.

Також, за його словами, RAB-регулювання має вводитися поступово, як це робили інші країни. При чому в цих країнах RAB-регулювання вводилося не для залучення інвестицій, а з метою підвищення енергоефективності та підвищення якості послуг.

"Якщо зараз немає інвестицій у електроенергетичну галузь, а ті кошти, що є, не завжди освоюються, то де гарантії того, що інвестиції будуть освоюватись після запровадження RAB-регулювання", - підкреслив Хірман.

Він наголосив також на тому, що спочатку в країні має функціонувати ефективний регулятор, а вже потім, після широкої дискусії, треба ухвалювати якесь рішення.


 

Экс-глава Госатома: в атомной отрасли безобразие и преступления

РИА-Новости Украина, 26.04.2018

В Украине ежегодно недофинансируется выполнение мероприятий по повышению безопасности эксплуатации АЭС, а это грубейшее нарушение международной конвенции по ядерной безопасности, считает экс-глава Госатома Георгий Копчинский.

"Правительство относится к ядерной безопасности очень плохо. Это особенно отчетливо сказывается в тарифной политике. В три раза тарифы для тепловых электростанций выше, чем тарифы для атомных электростанций. Получается дикая вещь: атомные электростанции дают больше половины потребляемой в стране электроэнергии, при этом получают оплату в виде денег в два раза меньше, чем получает тепловая генерация", - сказал Георгий Копчинский во время видеомоста Киев-Минск на тему "Годовщина аварии на ЧАЭС".

По его словам, на сегодня тепловая генерация Украины представлена энергоблоками, которые были построены по проектам 50-60-х годов прошлого столетия, и которые отработали уже по два расчетных ресурса. 

"Там очень сложная ситуация. И даже характерные экономические показате-ли: коэффициент использования установленной мощности теплоэлектростанций – меньше 30%, перерасход органического топлива – примерно 70-80 г на каждый киловатт/час. И вот такая электроэнергетика забирает львиную долю денег, которые получены, в первую очередь, за счет работы атомных электростанций! Здесь нет никаких логических объяснений. Здесь совершенно очевидный грабеж ядерной отрасли. И это продолжается уже не один десяток лет. Так уж сложилось в Украине, что тепловики оказываются всегда в большинстве в НКРЭ, а сегодня еще Гройсман заявляет, что деятельность этой комиссии не подконтрольно правительству – что хо-тят, то и творят. Я считаю, что это безобразие на грани преступления", - считает он.

Эксперт подчеркнул, что поскольку долги "Энергорынка" перед "Энергоатомом" составили более 12 миллиардов гривен, то говорить о нормальной работе атомной энергетики очень трудно. 

"Ежегодно недофинансируются даже такие вещи, как выполнение мероприятий по повышению безопасности. Есть у нас комплексная программа, которая давным-давно должна была быть выполнена, но она финансируется примерно на 50-60%. А это уже грубейшее нарушение международной конвенции по ядерной безопасности. Сегодня ядерная энергетика действительно является основой существования государства. Если будет продолжаться подобная ситуация, то в ближайшем будущем нам будет очень и очень сложно", - заключил Г. Копчинский.

Енергоатом очікує на затвердження Кабміном рішень для енергомосту "Україна-ЄС"

Укрінформ

НАЕК «Енергоатом» найближчим часом очікує на затвердження Кабміном тендерної документації для проведення конкурсу з визначення приватного партнера для реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна-ЄС», сказав президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський під час зустрічі із членом наглядової ради, співвласницею компанії Kulczyk Investments s. a. Домінікою Кульчик, повідомляє прес-служба компанії. 

У свою чергу Кульчик підкреслила, що проект «Енергетичний міст «Україна-ЄС» є одним з пріоритетів холдингу Kulczyk Investments. «Він має велике значення не лише в економічному, але й в політичному контексті. Розпочинаючи цей проект мій батько вірив, що Україна є дуже важливим компонентом для забезпечення енергетичної стабільності Європи. Польща потребує української електричної енергії, у свою чергу Україна потребує Польщі для подальшої енергетичної інтеграції з ЄС. Впевнена в успішній реалізації цього проекту», - зазначила Кульчик.

Член правління компанії Polenergia International S.ar.l. Гжегож Станіславський також повідомив, що у червні поточного року очікується оприлюднення рапорту Європейської мережі системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E), який міститиме рекомендації щодо забезпечення енергетичної безпеки країн Балтії.

Проект «Енергетичний міст «Україна-Європейський Союз» було розпочато у 2014 році за ініціативи Енергоатому та польської енергетичної компанії Polenergia International, яка є частиною холдингу Kulczyk Investments. 

В рамках проекту «Енергетичний міст «Україна-Європейський Союз» передбачається здійснення експорту електроенергії з енергоблоку №2 Хмельницької АЕС за 2 напрямками: через поновлення ЛЕП 750 кВ на Жешув, а також діючою лінією на ПС Альбертирша (Угорщина) після модернізації Західноукраїнської підстанції. Це дасть змогу додати 1000 МВт атомної електроенергії до існуючого експортного потенціалу Бурштинського острову, який на сьогодні забезпечується виключно тепловою генерацією (550 МВт).

Замгендиректора ЧАЭС: станция выйдет из эксплуатации... не скоро

РИА-Новости Украина, 26.04.2018

Из интервью первого заместителя генерального директора ЧАЭС Валерия Сейды

— Сейчас внесены очередные изменения в общегосударственную программу снятия с эксплуатации и преобразования объекта "Укрытие" в экологически-безо-пасную систему. Первая общегосударственная программа законом была принята в 2009 году и введена в действие в 2010 году. В самом тексте этого закона сказано, что снятие с эксплуатации ЧАЭС должно завершиться к 2064 году. В программе есть так называемые первоочередные мероприятия, которые готовятся каждый раз на пять лет, и под них планируется финансирование. Нынешнее изменение в закон предполагает актуализацию первоочередных мероприятий и рассмотрение, обоснование необходимого финансирования на завершение этих работ.

Хранилище для отработанного топлива находится в состоянии готовности?

— Сейчас уровень выполнения строительно-монтажных работ приближается к 99%, проводятся последние испытания, индивидуальные и комплексные так называемые холодные испытания. И планируется, что в декабре этого года начнутся уже испытания так называемые горячие, с использованием реального топлива.

— … В 2015 году получено разрешение Государственной инспекции ядерного регулирования на начало первого этапа снятия с эксплуатации блоков ЧАЭС. Сейчас завершается разработка рабочей документации по созданию зон консервации наиболее загрязненного оборудования. Также ведутся работы по демонтажу оборудования в наиболее чистой части блоков. Это машинные залы Блоков 1, 2, что тоже является частью работ по снятию с эксплуатации. И подготовка, естественно, новых хранилищ и новых объектов для обращения с демонтированным оборудованием и теми радиоактивными отходами, которые будут образовываться при выполнении работ.

Додаткова інформація на цю тему – Europe.newsru.ua, 26.04.2018 «Керівник ЧАЕС: Захоронення ядерних відходів - відкладене рішення». Відразу після насування НБК рівень радіації навколо об'єкта "Укриття" знизився приблизно вдвічі. Значно зменшився і так званий "неорганізований" викид радіоактивних речовин з існуючого об'єкта "Укриття" - теж приблизно в два рази.

Тобто новий безпечний конфайнмент навіть зараз, коли він ще не повністю введений в експлуатацію, вже позитивно впливає на радіаційну обстановку і, відповідно, на безпеку.

Відразу після введення нового безпечного конфайнмента в експлуатацію поч.-неться демонтаж нестабільних конструкцій старого об'єкта "Укриття". Це міжнарод-не зобов'язання України, і вона його виконуватиме. Ми вже готуємося до цього…

Чому термін експлуатації НБК становить сто років? Тому що, наприклад, стосовно об'єкта "Укриття" цілком може бути ухвалено рішення, що зберігання високоактивних і довгоіснуючих відходів повинно здійснюватися в глибоких геологічних формаціях. В Україні поки такого сховища немає і раніше 2050-го року його створено не буде. Тобто час експлуатації нового безпечного конфайнмента має бути достатнім для повного завершення робіт з перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Що ж стосується сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-2, то це відкладене рішення - як і в усьому світі…

Зона відчуження - це дві різні частини: біосферний заповідник, в який включена найменш радіоактивно забруднена частина зони, і зона спеціального промислового використання. Зона спеціального промислового використання ще довгий час буде непридатна для життя людей. На мій погляд, тут ідеальне місце для розміщення виробництв, пов'язаних з ядерною енергією та іонізуючим випромінюванням. Територія тут і так вже забруднена через аварію і треба максимально корисно її використовувати.


Остап Семерак: Наша відмова від вивезення ядерних відходів АЕС до Росії означатиме для неї колосальні фінансові втрати

Сайт Кабинета Министров Украины, 26.04.2018

Щороку Україна витрачає приблизно 200 мільйонів доларів на оплату послуг з вивезення ядерних відходів із працюючих українських АЕС на територію РФ. Про це повідомив Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак.

«Сьогодні Україна відвозить до Росії відпрацьоване ядерне паливо із робочих АЕС. За таку послугу ми в залежності від року платимо близько 200 млн дол.», - сказав Остап Семерак.

«Як тільки Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦВЯП) буде введене в експлуатацію, ми перестанемо відчувати необхідність відвозити відпрацьоване ядерне паливо на збереження до Росії. Відмова України від таких послуг для Росії означатиме втрату колосального доходу та технологічного гачка, на який підсадила Україну», - пояснив Міністр. Він також зауважив, що кожного разу після заяв України про успішні кроки в реалізації проекту ЦСВЯП у Росії здіймається інформаційна хвиля націлена на дискредитацію цього процесу.

«Щоразу пропагандистські медіа в Росії масово починають спекулювати на цій темі, поширюючи різні фейки. Хочу запевнити, що всі роботи на нашому об’єкті відбуваються відповідно до міжнародних норм та стандартів і контролюються українським регулятором та МАГАТЕ», - пояснив Остап Семерак.

Довідково. Українські АЕС з реакторами типу ВВЕР, як і інші АЕС у колишньому СРСР, створювалися виходячи з концепції тимчасового зберігання й подальшої переробки ВЯП у м. Желєзногорську Красноярського краю РФ (для реак-торів ВВЕР-1000) й переробки в м. Озерську Челябінської області (для реакторів ВВЕР-440). До сьогодні Україна продовжує вивозити ВЯП до Росії. З 2001 року Україна вела перемовини з іноземними компаніями щодо будівництва Централізова-ного сховища відпрацьованого ядерного палива у чорнобильській зоні відчуження.

Корпорація запропонувала впровадити в Україні власну технологію “сухого” зберігання ядерних відходів, апробовану в США, Швейцарії й Іспанії.

У 2016 році Кабінет Міністрів України прийняв рішення про надання земельних ділянок для спорудження ЦСВЯП та під'їзної залізничної колії у постійне користування ДП "НАЕК "Енергоатом", а на початку 2017 року затвердив проект будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій.