Огляд пресиІнформаційно-аналітичні випуски НТСЕУ про стан та перспективи паливно-енергетичного комплексу України

forumXIX Міжнародний енергетичний бізнес форум «5Е», 19 – 21 жовтня 2020 р., Міжнародний виставковий центр

plan2019Перелік науково-технічних заходів (конференції, семінари, громадські обговорення, виставки, ювілейні заходи) в галузі енергетики на 2020 рік

Геополітичні наслідки гібридної війни за енергетичні ресурси, факти і міфи

Категорія: Публікації Опубліковано: П'ятниця, 06 липня 2018 Автор: НТСЕУ

Зміст статті

«ПІВНІЧНИЙ ПОТІК-2»: формула війни чи миру?

Олександр Домбровський, в.о. голови Комітету Верховної Ради України з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки

День, 21.06.2018

У нашого світу — дуже глибока і складна історія. Історія, яка завжди була пов’язана з війною як головним інструментом експансії, захоплення чужих територій чи майна. Саме війна історично звеличувала одні країни і змивала з географічних мап інші.

Ті, хто бажав стати або залишитися «великими», завжди створювали союзи, аби відібрати і розділити чужі ресурси. Так і сьогодні Німеччина, Австрія і Росія відтворили свій історичний альянс, аби переділити енергетичний ринок ЄС, зокрема, й за рахунок України. І цей переділ завуальовано назвали «Норд Стрим-2».

Гібридні формули гібридної війни

В минулому столітті міцно увійшло в ужиток поняття «війна за енергетичні ресурси». Спочатку — за вугілля, потім — за нафту, а сьогодні — за газ. Це слугувало потужним поштовхом створення нової зброї — енергетичної.

Сьогодні формула війни стала гібридною, об’єднуючи у своїй складній системі «глобальних нелінійних» рівнянь найсучасніші досягнення людства і використовуючи їх у найцинічніший спосіб. Енергетична матриця цієї гібридної формули війни є однією з головних у сьогоднішньому світі, що постійно воює.

І саме енергетичні ресурси і шляхи їхнього доправлення стали сьогодні визначальними у формуванні геополітичних альянсів, стратегій та програм.

Акціонерні товариства війни: старі союзники, старі вороги

Будь-яка війна потребує великих витрат, але в разі перемоги вона покриває їх із лишком і дає переможцеві величезні доходи.

Це майже як інвестувати в дуже ризикований проект, у разі успіху якого переможець отримує все або переможці ділять усе. Зокрема — і політичний вплив на тих, кого вони перемогли. І, відповідно, — ресурси переможених.

«Норд стрим-1 і 2» — це стратегічний енергетичний союз між Німеччиною, Росією та Австрією щодо переділу європейських енергетичних ринків і шляхів доправляння енергії. Союз, який має глибоке історичне коріння в Європі. Союз, який неодноразово змінював політичну мапу Європи. Але, зрештою, завжди призводив до трагічного військового протистояння між самими учасниками союзу.

Перша світова війна розвела вчорашніх союзників по різні сторони лінії фронту: Австрію і Німеччину — по один бік, Росію — по інший.

Внаслідок війни припинили своє існування чотири імперії: Російська, Австро-Угорська, Османська та Німецька.

За великим рахунком, хоч би як це подобалося нашим європейським партнерам, «Норд стрим-1 і 2» — це енергетичний пакт Молотова — Ріббентропа на початку XXI століття. Лишень об’єктом тепер є Україна, а предметом поділу не територія, а український енергетичний потенціал.

Енергетичні ресурси і геополітичний вплив

Підсилити геополітичний вплив Берліна на членів Європейського Союзу можна лише за рахунок додаткових ресурсів. І Німеччина розглядає «Норд стрим-1 і 2» як один з головних і дуже важливих «підсилювачів».

Зрозуміло, що роль потужного енергетичного хаба дає серйозний шанс на посилення ролі регіонального економічного лідерства. А, відповідно, — економічного і політичного впливу та інтеграції.

Це, до речі, важливо і для Туреччини, яка претендує на роль потужного енергетичного євразійського хаба і на свій особливий вплив на Близькому Сході в контексті політики президента Ердогана щодо відтворення «великої Османської імперії». З одного боку – анексія Росією Криму і політичні переслідування кримських татар, з другого – енергетична дружба з Росією і будівництво «Турецького потоку-1» і «Турецького потоку-2». В обох випадках Москва дуже професіонально підігрує амбіціям Німеччини і Туреччини, розв’язуючи при цьому свої дуже важливі геополітичні завдання як у Європі, так і в Азії.

Європейські цінності чи прибуток для обраних?

Яку Україну хочуть позбавити енергетичної безпеки і незалежності? 

Україну, яка в односторонньому порядку відмовилася від ядерної зброї і довірила свою долю підписантам Будапештського меморандуму, один з яких анексував частину української території, грубо й цинічно порушивши всі міжнародні норми і правила.

Україну, молодь якої вийшла на Майдан, аби захистити не просто свою європейську перспективу, а й загальні європейські цінності в Україні.

Тому ми все бачимо, все розуміємо і готуватимемося захищати свою країну від чужої енергетичної зброї, навіть якщо на ній стоятиме штамп «зроблено Росією для Європи»!


Мировые рынки нефти и газа: риски и возможности для Украины

Сергей Сапегин, директор Научно-технического центра «Психея», канд. техн. наук
Геннадий Рябцев, ведущий научный сотрудник Национального института стратегических исследований, доктор наук по государственному управлению

ЗЕРКАЛО НЕДЕЛИ, 23.06.2018

На протяжении всего периода независимости Украина была вынуждена импортировать топливно-энергетические ресурсы.

В конце 1990-х государственная политика в сфере обеспечения потребителей топливом доходила до абсурда. И хотя сегодня Украина не меняет российское дизельного топливо на трубы, а туркменистанский газ — на новогодние елки (как это было в начале 2000-х), только в 2013–2017 гг. и только на ввоз углеводородов она потратила 67 млрд долл.

Астрономический порядок этой величины, умноженный на сложность топливных рынков и запутанный характер их взаимосвязи, привел к появлению многочисленных мифов, заботливо создаваемых и поддерживаемых отечественными бизнесменами и политиками.

Поэтому почти не опровергаемыми стали тезисы о том, что на товарных биржах торгуют нефтью, углеводороды в мире дорожают, поскольку сокращается их добыча, цены газа в Украине определяются нефтяными котировками, стоимость нефтепродуктов можно уменьшить вдвое, а альтернативы ценовому «импортному паритету» нет.

И если раньше в публичных дебатах существовал предел, и отраслевых экспертов критиковали только их коллеги, то сегодня невежество не мешает собеседникам спорить так, как будто они ученые-исследователи. И попытки специалистов доказать свою правоту наталкиваются на насмешливые требования привести больше «доказательств», хотя оппонент не всегда понимает, как они должны выглядеть.

Осознавая это, все же попробуем усомниться в некоторых мифах.

Миф первый: «На мировых биржах торгуют нефтью»

Миф второй: «Углеводороды в мире дорожают,

поскольку сокращается их добыча»

 

Миф третий: «Нефтяные котировки определяют цену газа в Украине»

Миф четвертый: «Цены на бензин в Украине можно уменьшить вдвое»

Миф пятый: «Ничего изменить нельзя»

Принцип государственного суверенитета на природные ресурсы (закрепленный в резолюции Генеральной Ассамблеи ООН №1803 от 1962 г. и в статье 18 Договора к Энергетической Хартии 1994 г.) оставляет за всеми суверенными государствами право решать, каким образом распоряжаться своей ресурсной рентой:

— или изъять ее полностью при реализации собственных энергоресурсов (продавая их на внутреннем и внешнем рынках по ценам замещения);

— или «обменять» ее на товарные (бартер) и/или нетоварные (политические) уступки;

— или передать ее часть гражданам как социальную дотацию, продавая ресурсы на внешнем рынке по ценам замещения, а на внутреннем — по стоимости производства или ниже, компенсируя убытки за счет экспорта.

А значит, чтобы не импортировать вместе с нефтью и газом их спекулятивные составляющие, следует:

— сосредоточиться на разработке собственных запасов углеводородов;

— «отвязываться» от формул, которые их учитывают, формируя собственные торговые площадки, вводя для них четкие и прозрачные правила и ограничения;

— содействовать развитию рынков энергетических ресурсов, способных компенсировать нехватку собственных углеводородов.

Додаткова інформація на цю тему –  Новое время, 14.06.2018, Енергетичний ринок змінюється. Що має робити Україна, Ольга Босак.

Найбільш потужні нафтогазові компанії визнають, що енергетичний зсув різко змінює усю галузь. Геополітичні та кліматичні ризики вимагають від компаній та урядів нових енергетичних рішень

Зміни клімату, технологій та бізнес-моделей – це чинники, які протягом кількох останніх років спричинили хвилю трансформації енергетичних ринків по всьому світу. Європа відповіла змінами в державному регулюванні енергетичної галузі. Компанії, у свою чергу, почали змінювати свої бізнес-стратегії та операційні моделі.

Горючі корисні копалини – вугілля, нафта та газ – найпоширеніше джерело енергії, що сьогодні задовольняють понад 80% світових потреб в енергії. Це факт. Та водночас слід констатувати, що у 2017 році інвестиції у відновлювані джерела енергії збільшилися приблизно вдвічі ($241,6 млрд, не включаючи велику гідроенергетику) в порівнянні з інвестиціями у виробництво видобувного палива. Роль природного газу, зокрема для електроенергетики, залишається великою. Протягом останніх чотирьох років у Європі попит на газ зростає.

Ці глобальні тенденції формують і будуть продовжувати формувати енергетичну галузь протягом найближчих 10 років. Такі нафтогазові гіганти, як Equinor, E.ON та Shell готуються до нової реальності.

Протягом 8 років ціна акцій найбільшої німецької енергокомпанії E.ON впала більше, ніж 75%. Підприємство, що постачає електрику, газ і воду понад 20 мільйонам споживачів, відреагувало наступним чином: там збільшили інвестиції у відновлювальну енергетику, а також відшліфовували свої конкурентоздатні технічні компетенції.

… відбулася зміна назви норвезької компанії Statoil, головним акціонером якої є уряд. Тепер вона називається Equinor. Голова правління компанії Джон Ерік Райнгардсен пояснив: «У такий спосіб компанія підтримала мету розширення свого енергетичного бізнесу. Триває найбільший перехідний період, який коли-небудь спостерігали наші сучасні енергетичні системи. Ми прагнемо бути на передовій цього розвитку. Назва «Equinor» відображає постійні зміни та підтримує затверджену у минулому році стратегію, яка завжди була безпечною, високо поцінованою та низько вуглецевою».

Що може дозволити нашим українським енергетичним підприємствам іти в ногу з тими компаніями, які успішно адаптуються до нових реалій? З боку держави необхідно створити комфортні умови для розвитку енергетичного бізнесу. Збільшення прибутковості українських компаній матиме позитивний вплив на наповнення державного бюджету, збільшення ВВП, зростання економіки. Ефективне державне регулювання енергетичної галузі може позитивно вплинути на те, як підприємства ведуть бізнес та, зокрема, на практики корпоративного урядування. Бізнес-структури компаній повинні мати можливість адаптуватися до змінного глобального середовища. Компанії повинні мати можливість використовувати цифрові інновації. Оскільки відновлювані джерела енергії отримують все більшу частку ринку, нафтогазові компанії мають розширювати свої бізнес-портфоліо – якщо вони, звісно, хочуть у найближчому майбутньому залишатися на передовій.

Енергетичний світ стоїть перед новими викликами.