Огляд пресиІнформаційно-аналітичні випуски НТСЕУ про стан та перспективи паливно-енергетичного комплексу України

forumXVII Міжнародний форум «Паливно енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє», 5-7 листопада 2019, Міжнародний виставковий центр

plan2019Перелік науково-технічних заходів (конференції, семінари, громадські обговорення, виставки, ювілейні заходи) в галузі енергетики на 2020 рік

Щодо розбудови в Україні водневої енергетики

Категорія: Публікації Опубліковано: Четвер, 23 січня 2020 Автор: Євген Баранник
Розбудова в Україні водневої енергетики

15 січня 2020 року у Мінекенерго відбулася нарада з обговорення потенціалу розвитку водневої енергетики в Україні. Одним із пунктів порядку денного було створення секції Науково-технічної ради “Воднева енергетика” при Міністерстві. Актуальність створення секції обумовлена прийняттям «New Green Deal» Європейською комісією, світовим трендом на декарбонізацію енергетики та наявним в Україні потенціалом впровадження сучасних енергетичних технологій.

Відкриваючи засідання головуючий заступник Міністра, Олексій Рябчин запропонував присутнім представникам наукових установ, підприємств та громадських організацій одразу перейти до виступів з пропозиціями після того, як буде виголошено три доповіді з тематики енергетичного водню. У першому виступі Олексій Рябчин ознайомив присутніх із результатами роботи української делегації на міжнародній конференції зі сталого розвитку енергетики Abu Dhabi Sustainability Week (ADSW), яка проходила з 13 по 15 січня 2020 р. Організатором заходу виступала Міжнародна Агенція Відновлюваної Енергетики (IRENA), яка запропонувала учасникам обговорити роль «Зеленого Водню» у країнах Ради Співробітництва [Перської] Затоки (GCC). Олексій Рябчин назвав наступні складові сталої енергетики в Україні:

  • наявність різних джерел енергопостачання;
  • декарбонізація промисловості;
  • енергобезпека через дивесифікацію джерел постачання енергоносіїв.

З розвитком технологій ціна на енергетичний водень має тенденцію до зниження, тож субсидії на їхню розбудову не будуть потрібними. Натомість належить звернути увагу на подолання регулятроних бар’єрів для використання водню у ПЕК України.

У наступній доповіді Олександр Ковалко з «Нафтогаз України» звернув увагу на формування таких трьох регіонів, що характеризуються відмінними підходами щодо споживаня газовидних енегоносіїв:

  • Північна Америка;
  • Європа;
  • Росія, країни Центральної Азії та Кавказу.

Сталий розвиток вітчизняної енергетики має формуватися відповідно до обраного курсу на євроінтеграцію. Доповідач висловив такі конкретні пропозиції:

  • створити об’єднаний центр для координації дій з електроенергетики, транспортування та використання газу, енергоефективності;
  • сформувати технічний комітет стандартизації для оформлення, у вигляді НСТУ, пропозицій, напрацьованих такими організаціями як: «Інститут газу», НТУУ «КПІ» та деякими закладами НАН України.

У завершальній доповіді, з числа трьох, оголошених ведучим, директор  Інституту відновлюваної енергетики НАН України Степан Кудря наголосив на досягненнях українських фахівців, якими спроєктовано споруджену поблизу Києва сонячну станцію з виробленням енергетичного водню. Тут задіяно електролізер, розроблений вченими інституту проблем машинобудування з м. Харкова. Він видає готовий «зелений» водень під тиском у 150 атм. Силами 20-ти організацій у НАН України виконується програма робіт з розвитку водневих технологій. Україна посідає у Європі почесне 2-ге місце за наявними офшорними вітроресурсами, надлишок виробітку електроенергії з яких може бути скеровано на виробництво «зеленого» водню. Звичайно, подальше просування енергетичного водню залежатиме від параметрів ціни на нього. Наприкінці свого виступу Степан Кудря запросив присутніх до грунтовної дискусії на полях Міжнародного бізнес-форуму з відновлюваної енергетики, який пройде 18 -21 лютого у виставкомому комплексі «КиївЕкспоПлаза».

У подальшому обговоренні керівник експертної групи Мінекономенерго Вікторія Гнатовська наголосила на необхідності розбудови нормативно-правової бази та повідомила про подання до ВРУ проекту ЗУ «Про забезпечення енергетичної безпеки та гнучкості енергосистеми, реальної конкуренції, декарбонізації економіки, зниження цін споживання електричної енергії (щодо систем накопичення енергії)».

Президент асоціації «Українська Воднева Рада» — Олександр Рєпкін повідомив, що у країнах ЄЕС реалізується 11 проєктів з «зеленого водню» з фінансуванням у 68 млрд євро. Передовсім, це стосується таких галузей, як енергетика, транспорт та комунальне господарство. Україна теж має можливість долучитися до цих проєктів – за європейські кошти.

Заступниця керівника служби віцепрем’єрміністра України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України Олександра Василенко нагадала про робочиий візит віцепрем'єр-міністра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Дмитра Кулеби до Брюсселю у справі долучення до ініціатив ЄС щодо запобігання наслідкам кліматичних змін. За підсумками його зустрічі з Генеральним секретарем  організації «Водень Європи» (Hydrogen Europe) Йорго Хатцімаркакісом в Україні зформовано робочу групу. Олександра Василенко запросила громадськість до участі у двосторонньому діалозі щодо шляхів реалізації цього проєкту.

Ігор Карпов («Інститут газу» НАН України) звернув увагу учасників наради на внесок водяної пари у потепління клімату – адже за вкористання «зеленого» водню ця пара й буде додатково утворюватися. Також наголошено на необхідності уваги до використання метану. Адже для отримання 1000 кКал тепла вартість спалюваного водню складає 3,1 грн, тоді як метану – 1,0 грн. Лише близько 5000 автівок у світі на сьогодні обладнано водневими двигунами. Газотранспортна інфраструктура потребуватиме переобладнання для транспортування водню. Також належить звернути увагу на зростання дефіциту в Україні води, яку будть споживати підприємства з вироблення водню. Тому у сучасному стані водневу енергетику, на думку доповідача, можна вважати «грантовою». У якості пропозицій було названо наступні альтернативи у енергетиці:

  • перехід на малі ядерні реактори (вже розроблено у США);
  • складування енергії на основі літій-йонних технологій;
  • перехід на спалювання побутових відходів для отримання тепла;
  • вироблення біометану.

Представник «Інституту геофізики» НАН України поінформував присутніх про дослідження з видобування земного водню, як альтернативи його виробленню з використенням електроенергії. Цю інформацію доповнив представник фірми «АВІСТА», повідомивши про виставку «Ключові стартапи світу», яка має незабаром відкритися у Парижі. На ній очікується представлення технології видобування земного водню зі свердловини, вже пробуреної у США. За його твердженнями, Україна посідає перше міце у світі з розвідки на земний водень. Монографію академіка В’ячеслава Шестопалова з цієї тематики було презентовано Мінекоенерго від «Інституту геофізики».

Також представником цього інституту було наголошено на вичерпання ресурсу реакторів вітчизняних АЕС, через що виникають сумніви у отриманні від МАГАТЕ погодження їхньої подальшої експлуатації після 2028 р. Альтернативними є новітні технології газифікації вугілля, які дозволяють отримувати, окрім водню, також інші корисні сполуки для подальшого їх використання. На завершення доповідач підтвердив важливість рівня вартості енергії, отримуваної за водневими технологіями. Тезу про підземні технології перероблення вугілля підтримав представник фірми «АВИСТА», згадавши про патент з термолізу вугілля під землею.

Голова Українського комітетету захисту від блискавки, утвореного при НТСЕУ, Євген Баранник підтвердив існування науково доведеної теорії щодо походження вуглеводних викопних енергоносіїв, як наслідку просочування земного водню з ядра нашої планети крізь товщу земної кори. У якості порад Мінекоенерго Євген Баранник назвав координацію з його боку діяльності заінтересованих сторін у розбудові водневої енергетики. Також корисною буде інформаційна підтримка європейської ініціативи щодо «зеленого водню», створення у наших громадян позитивного іміджу відповідних урядових програм. Належить також швидко й кваліфіковано реагувати на можливі спроби інформаційної протидії втіленню іноваційних водневих технологій – які мали місце щодо урядової програми розбудови гідроенергетики.

У подальших виступах наголошувалося на перспективу впровадження «вуглецевого податку» на викиди, а також запровадження ввізного мита до країн ЄЕС тих виробів та послуг, які матимуть «карбоновий слід» - тобто вироблені із застосуванням «брудних» енергетичних технологій. Існує ризик того, що тоді експорт з України втратить свою рентабельність. З цього погляду корисним виглядає укладення угоди з ЄЕС для урегулювання таких питань.  В Україні на запровадження «карбонового» податку можна очікувати протягом найближчих 3-4 років.

Присутнім на нараді було повідомлено про розроблення технологій переробення відходів сільськогосподарського виробництва з метою вилучення з них вуглецю.

Представник компанії «ТНН» виступив з ініціативою вироблення найдешевшого водню з органічних відходів, яких в Україні утворюється мільярди тон щороку. За прийняття відповідного закону річне виробництво такого водню може сягнути 30 млрд м3. Такі країни як Великобританія та Бельгія вже мають для цього відповідне законодавство, тож Україні належить коригувати енергетичну стратегію. На важливість такого коригування наголошували й інші, зокрема, представник від асоціації «Українська воднева рада».

Учасниками наради також було повідмлено, що у Європі створено 5 технічних комітетів стандартизації з водневих технологій. Наші спеціалісти конче потребують інформації про їхній доробок. Представник української ГТС звернув увагу присутніх на небезпеку, яку водень становить для сталі газогонів, підвищуючи її крихкість (особливо у місцях зварних з’єднань). З цієї причини належить розробити стандарти щодо допустимих концентрацій водню у сумішах, зокрема ще й стосовно іншого обладнання ГТС. Також доведеться потурбуватися про розбудову споживачів водневого палива.

Директор НТЦ "Психея" Сергій Сапегин запропонував створити в Україні реєстр математичних моделей, які допоможуть прораховувати наслідки тих чи інших сценаріїв розвитку ПЕК. На необхідності державної підтримки науки наголосила також проректор з інноваційного та технологічного розвитку Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Олена Отич. Представник Українського ядерного клубу звернув увагу на використання вітчизняних водневих технологій, які здатні утримати ціну на цей енергоносій на рівні $3,0 за кВт годину. Також ним було поідтримано тезу про перегляд енергетичної стратегії, окреслення перспектив розвитку із залученням широкого кола пропозицій. З пропозицією виходу Мінекоенерго з чистої електроенергетики на більш широке поле, опікуючися енергетикою у всьому обсягу, виступив представник «Інституту економіки» НАН України. Захист нашої енергетики потребує міжнародної співпраці.

Іван Гайдуцький у своєму виступі запропонував розповсюдити практику «зелених» аукціонів з ВДЕ також на проекти зі складування енергетичного водню. Ці пілотні проєкти доцільно очікувати від таких структур, як «Нафтогаз України» чи «Укренерго». Представник ДП "ВУГЛЕСИНТЕЗГАЗ УКРАЇНИ" підкреслив важливість просвітництва з метою привернення уваги наших громадян до впровадження водневих технологій.

 

Фоторепортаж