Публікації

Підвищення енергетичної незалежності

CЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЛАН
ПРІОРИТЕТНИХ ДІЙ УРЯДУ ДО 2020 РОКУ (Проект)

Основні проблеми, які мають бути вирішені у галузі

Викликом конкурентоспроможності національної економіки є низький рівень її енергоефективності та переважання у структурі економіки енергоємних виробництв. Україна потребує виправлення деформацій реального сектору у напрямку зниження частки ресурсо- та енергоємних видів діяльності, сприяння зниженню енерго- та екологоємності виробництва шляхом упровадження сучасних технологій, раціоналізації ресурсовикористання тощо.

Відсутність затвердженого стратегічного бачення розвитку паливно-енергетичного комплексу України спричиняє порушення рівноваги між різними видами енергоресурсів та джерелами енергозабезпечення, не дає змоги втілювати заходи з підвищення енергоефективності технологічних процесів українських виробників, чим послаблює конкурентоспроможність національної економіки та держави на світових ринках.

Детальніше: Підвищення енергетичної незалежності

Впровадження принципів Третього енергетичного пакета ЄС

CЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЛАН
ПРІОРИТЕТНИХ ДІЙ УРЯДУ ДО 2020 РОКУ (Проект)

Основні проблеми, які мають бути вирішені у галузі

Важливі виклики перспективам розвитку вітчизняної енергетики виникають через незавершеність реформування енергетичних ринків країни. Існуючі в Україні моделі функціонування ринків не дозволяють сформувати надійні джерела фінансового забезпечення навіть нагальних потреб енергетичного сектору у підтриманні функціонування галузей енергетики на поточному рівні. Субсидування виробників, перехресне субсидування між групами споживачів, пільгові закупівлі енергоресурсів не тільки знижують мотивацію до енергозбереження, але й позбавляють стимулів інвестування у розвиток енергетичного сектору України.

Детальніше: Впровадження принципів Третього енергетичного пакета ЄС

Реформа вугільної галузі

CЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЛАН
ПРІОРИТЕТНИХ ДІЙ УРЯДУ ДО 2020 РОКУ (Проект)

Основні проблеми, які мають бути вирішені у галузі

Незадовільний стан державних підприємств вугільної галузі зумовлено взаємодією протягом досить тривалого часу ряду факторів, які за своєю природою мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. До об’єктивних належать:

• складність гірничо-геологічних умов видобутку вугілля;
• вкрай недостатні обсяги капітальних вкладень у нове будівництво та на відновлення основних фондів вугледобувних підприємств, а також придбання сучасної високопродуктивної очисної та прохідницької техніки, транспортних засобів і впровадження новітніх технологічних рішень видобутку вугілля;
• недосконалість цінової і тарифної політики залежно від енергетичної цінності вугільної продукції, а також непрозорість ринку;
• відсутність системних кроків щодо приватизації шахт;
• перебування майже всього майна вугледобувних підприємств під арештом або у податковій заставі;
• падіння престижності шахтарської праці, втрата кадрового потенціалу вугільної галузі, відсутність сучасної інноваційної навчальної бази з підготовки фахівців вугледобувного виробництва.

Суб’єктивні фактори пов’язані з частими необґрунтованими структурними змінами у галузі; падінням рівня менеджменту державних підприємств вугільної промисловості; відсутністю сучасних, законодавчо та фінансово забезпечених програм оптимізації розвитку галузі.

Детальніше: Реформа вугільної галузі

Розвиток відновлювальної енергетики

CЕРЕДНЬОСТРОКОВИЙ ПЛАН
ПРІОРИТЕТНИХ ДІЙ УРЯДУ ДО 2020 РОКУ (Проект)

Основні проблеми, які мають бути вирішені у галузі

Використання відновлюваних джерел енергії є одним із найбільш важливих напрямів енергетичної політики України, спрямованої на заощадження традиційних паливно-енергетичних ресурсів та поліпшення стану оточуючого природного середовища. Збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі України дасть змогу підвищити рівень диверсифікації джерел енергоносіїв, що сприятиме зміцненню енергетичної незалежності держави.

На сьогодні річний технічно досяжний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії в Україні, за підрахунками Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук, досягає 68,6 млн. тонн нафтового еквіваленту, що становить близько 50 відсотків загального енергоспоживання в Україні.

Детальніше: Розвиток відновлювальної енергетики